| |
|
"СІМ'Я І ДІМ": БУДЬМО РАЗОМ
Є дві справжні цінності - сім'я і дім.
Якщо ви втомилися від щоденної суєти або від самотності, не варто робити песимістичних висновків. Візьміть до рук чергове число двадцятисторінкового тижневика "Сім'я і дім" - і вже через кілька хвилин після читання Ви відчуєте, що все найголовніше - попереду, що життя не чорно-біле, а веселкове. У цьому щодня переконуються тисячі й тисячі шанувальників газети на Волині, Рівненщині та в інших реґіонах нашої країни.
"Сім'я і дім", пропонуючи панораму найактуальніших новин, завше пам'ятає: передовсім - найцікавіше, читач - перш за все. Видання так і не навчилося "прогинатися" під тих чи інших владоможців, не вміє зрікати "правду" на замовлення, гнати халтуру. У СіДі працює команда однодумців.
Зважаючи, що нинішні життєві правила зазвичай безапеляційно суворі, тижневик на кожній сторінці пропонує ін'єкцію (хочете - піґулку) гумору у вигляді анекдоту.
головний редактор
“Пересічний українець”, “маленький українець” - так політики звикли називати моїх співгромадян. Та чому ж вони “пересічні”, чому “маленькі”? Може, це лишень приховані комплекси політиків? Власне бачити просту людину у центрі усіх журналістських матеріалів навчила мене “Сім`я і дім”. За це дуже вдячний усім колегам які працювали і працюють зі мною.
Оксана КУЦИК
заступник головного редактора
У колектив “СіДу” влилася у жовтні 2007 року. До того моменту була прихильницею найсімейнішого видання. Адже, як влучно підмітив Лев Толстой, по-справжньому щаслива та людина, яка щаслива у себе вдома. Але це щастя не падає з неба, а дається ціною величезних зусиль. І кожна людина проходить цей шлях по-різному. Герої газетних публікацій живуть серед нас, вони кохають, страждають, економлять, виховують дітей... А теплого сонячного кольору тижневик, як мудра мама, на конкретних прикладах навчає – життя прекрасне!
Інна СЕМЕНЮК
випусковий редактор
“Доброго дня! Вам журналісти потрібні?” Так я потрапила в “Сім'ю і дім”. Чому саме ця газета? - Бо рідна. І цим все сказано. Рідна відтоді, як у шкільні роки робила вдома підшивку, як знаходила у ній відповіді на запитання через багато років після публікації. Потім щотижня привозила “Сім'ю і дім” друзям до Львова. Пригадується моя наукова доповідь на основі сідівських афоризмів. Аудиторія аплодувала стоячи... Багато років поспіль моя родина не зраджує “Сім'ї і дому”, відтепер шукають на розкладках і в Києві. Коли львівські колеги цікавляться моїми справами, запевняю: “Не хвилюйтесь за мене. Я потрапила у справжню сім'ю!”
Наталка ШЕПЕЛЬ
Коли прийшла у "Сім'ю і дім" - то була чорно-білою, як і улюблене видання у листопаді 1997 року. Наступний номер вийшов уже
в кольорі. Я й не підозрювала, що входжу в найцікавішу пору свого життя - спілкування з людьми, які задаватимуть тон і
колір моїй роботі. Минуло шість років. Моє газетярське життя було яким завгодно, тільки не сірим…
Віталій КЛІМЧУК
Шкодую, що до СіДу долучився не з дня заснування газети. За два роки це зрозумів і переконався остаточно. Телевізійні стежки переросли в газетні дороги, і це є вагомим щаблем вдосконалення. Найкраще в газеті - колектив. З такими людьми приємно не тільки випускати тижневик… Головне в повсякденності - взаєморозуміння поміж людьми. У нашому випадку - це читачі. Якщо хтось через вікові чи ще якісь особливості ще не навчився грамоти, то це варто надолужити хоча б заради того, аби читати газету "Сім'я і дім".
художній редактор
Життєвий шлях:
Дата народження - 16 серпня 1972
Місце народження - м.Луцьк
Дитсадок - не відвідував
Школа №17 - 1979 - 1989
Індустріальний інститут (нині ЛДТУ) - 1989 - 1994
Газета "Народна трибуна" - 1994
Служба в армії - 1994 - 1995
Газета "Народна трибуна" - 1995 - 1996
ДНВП "Кадастр" - 1996 - 1997
Газета "Сім'я і дім" - з 6 березня 1997
Віктор ВЕРБИЧ
Оскільки до "Сім'ї і дому" я, Віктор Вербич, прийшов лише у грудні дві тисячі другого, то вважаю себе одним з
наймолодших у редакційній команді. Хоч за спиною, після тринадцятого травня 2003 року, - сорок сім прожитих, наче мить, літ.
Серед найневиліковніших хвороб - залюбленість у слово. Від нього не втекти. Тож, усвідомивши це, пишу у намаганні в долях
сучасників осягати долю народу, приреченого на майбуття.
Жанна Куява
І не уявляла себе кимсь іншим. Стати журналістом
мріяла з дитинства (щоправда, тоді мені подобалося лише
саме слово -- “журналіст!”), а згодом вирішила втілити свою мрію у життя.
Усе складалося непросто: довелося понавчатися на вчительку, попрацювати
нею чотири роки, а потім... зустріти людей, які теж упізнали в мені “писаря” і допомогли повірити у себе.
“Світ не без добрих людей” – це про газетярів “Сім’ї і дому”.
Тут радо прийняли мене у свою міцну родину, яка, ніби
цілюща панацея, лікує від будь-яких життєвих негараздів.
Тут і навчаюся жити за принципом: шлях до щастя – робити щасливими інших...
А мрії таки збуваються!
Наразі наймолодший у редакційній команді.
До колективу «Сім’ї і дому» приєднався з травня 2006-го.
З першого ж дня мене приємно вразила
доброзичлива атмосфера в колективі, на що, чесно кажучи, не сподівався.
Робота в цій газеті завжди цікава, позбавлена одноманітності.
Спілкуючись з яскравими особистостями, вкотре
переконуюсь, що кожна людина – неповторна.
І цю неповторність потрібно вміти розкрити
та донести до наших читачів. Надзвичайно
прискіпливо ставлюся до слова, до вибору кожного його відтінка.
В основі своєї журналістської праці намагаюся
орієнтуватися на дві справжні цінності – СІМ’Ю І ДІМ.
|
Козеріг