У прилуцькому селі Шепель пройшов Відкритий чемпіонат Рівненської області зі спортивної риболовлі. Зі всієї України по рибку примчало 36 команд!

Кожен колектив складався з двох рибалок та кухаря. Хоч вступний внесок становив 800 гривень, це не спинило охочих: на кону був призовий фонд у 20 тисяч гривень, а також спеціальна премія за найбільшу впійману рибину.
Команди займають найзатишніші місцини берега, і розпочинаються змагання. На три дні запроваджується «тиха година» – набирає чинності заборона на ревіння автомобільних моторів та гучні розмови.
...Тільки тепер розумію, що нічого не знаю про спортивну риболовлю. Вперше у житті з розкритим ротом спостерігаю, як поплавок закидають на… 150 метрів!!! Саме там одна з команд висипала корм, і щоб досягти того місця, чоловік махав вудочкою дві години! Вражає й спортивне спорядження: родпод (підставка), на якому лежать чотири вудилища, стільки ж котушок, свінгер (у народній інтерпретації – «грузик»). «Добиває» електронна сигналізація, що починає блимати, як тільки короп ковтне гачок. Увесь цей комплекс коштує 7 000, а супровідне спорядження – більш як 10 000 доларів.
Ось і перша зловлена риба. Її зважують, один із шести суддів фотографує, рибалки неймовірно тішаться, глядять коропа, щось до нього говорять, а дехто… навіть цілує!
А потім його ...відпускають на волю. Моєму здивуванню немає меж. «Розумієте, рибалки ставляться до рибин, як батьки до дітей, – коментує Василь Брагін, представник Рівненської федерації риболовного спорту, учасник змагань. – Спортивні рибалки з водойм повертаються без улову, оскільки рибу вудять не для їжі, а задля інтересу. Рибалки-спортсмени України дружать між собою, і такі змагання – чергова нагода зустрітись, поспілкуватися й таки втерти носа одне одному. Шкода, що з поважних причин не приїхали представники Криму. Наш чемпіонат – це своєрідне тренування перед чемпіонатом України, що відбудеться в серпні».


Анекдот до теми ;)
Пішов чоловік ловити рибу, однак кльову того дня не було. Почав бідкатися, мовляв, як перед жінкою виправдатися. Дорогою додому зайшов на ринок і купив великого коропа.
– Тримайте, – сказала продавець, загортаючи рибу в торбинку.
– Ні, ні, ні, – відповів кепський рибак і відійшов на кілька метрів. – Ви мені його киньте на руки.
Жінка послухала й кинула, а чоловік, упіймавши, сказав:
– Я ж обіцяв жінці, що рибу сьогодні впіймаю!..


Андрій СОБУЦЬКИЙ