Українці готуються відзначати одне з найулюбленіших свят – Івана Купала. Це важко збагнути, але з ним, як з’ясував кореспондент СіДу, пов’язана ще одна наша традиція – вигукувати на весіллі «гірко!»...
...Навесні молодь починала шукати собі пару. Завершальним акордом цього процесу була купальська ніч – саме тоді й важилися долі багатьох людей.
– Молодь заздалегідь починала готуватися до Купала, – пригадує Ганна Корецька, жителька села Глухи Старовижівського району (Волинь). – Будували приміщення, яке називали «гіркою», там і проходила перша ніч майбутньої сім’ї. Перед тим пари стрибали через велике багаття. Якщо хлопець і дівчина хотіли бути разом, то у стрибку міцно трималися за руки, бо лише ті, хто втримав одне одного мали право ночувати разом.
Першу ніч прирівнювали до сучасного вінчання, і якщо хлопець із якихось міркувань передумав брати за дружини ту дівчину, з якою переночував, то батькові дозволялося кровно помститися за сплюндровану честь дочки.
– Мама мені розповідала, що дуже престижно було завагітніти саме на гірках, – каже пані Ганна. – Майбутнє сімейне життя добре складеться. Зазвичай «гірки» облаштовували в полі, то було щось на зразок землянок. А коли почали гуляти весілля, то, щоб нікуди не йти, молода пара ночувала в погребі чоловіка. Якщо дівчина виявлялася нечесною, то батьки молодого мали право припинити святкування та розірвати домовленості.


Андрій СОБУЦЬКИЙ