Погодьтеся, частенько трапляється така халепа: здавалося б, гравець у попередніх матчах літав полем, стелився у підкатах, сітки на воротах тріщали від його ударів, а тут учорашній герой видає такий матч, що від сорому ніде очі сховати. Вдумливі тренери причини такого раптового спаду розпізнають швидко. Частенько це банальні сімейні чи амурні проблеми. Сьогодні “Копанка” розповідає про любов правого захисника “Динамо” Андрія Несмачного. Вона у нього, виявляється, дуже навіть, даруйте, “смачна”…
Шукав і знайшов
Андрій приїхав до Києва з рідного Криму в 17 років. Як зізнається футболіст виданню “Бульвар”, його вабило нічне життя столиці. Непогані заробітки в “Динамо” і слава, розтиражована газетами і ТБ, відкривали шлях до дівочих сердець, нових знайомств. Несмачний і не приховував, якою була навколофутбольна дівчача київська тусовка:
– А що тепер дівчатам треба? Щоб хлопець був з грошима! У нашому світі це найголовніше. Щоб був не той прес, який животом називається, а той, який у кишені. Звичайно, траплялися і порядні...
Втім Андрій добре розумів, хто є хто, і серйозних стосунків не заводив. Хоча… Була у нього дівчина, з якою прожив три роки. Але цей роман продовження не мав. Чому?
– Вона також була з простої сім'ї, – пояснює динамівець. – Коли я почав добре заробляти, подарував їй авто. Вона мала всього 18 років… Дівчина різко змінилася, загордилася, подружок відшила. Я їй казав: “Не можна так з людьми, не варто відштовхувати від себе тих, з ким виросла, хто тебе раніше підтримував. Сьогодні ти маєш усе. А завтра?” Шкода, вона не прислухалася до моїх слів.
Через півроку після того, як Несмачний пішов від дівчини, вона загинула. Їхала в авто з друзями… “Так, була печаль, гіркота, смуток, адже пішла з життя близька людина”, – згадує Андрій.
Коли Несмачний познайомився з майбутньою дружиною, то уже, як кажуть, нагулявся і визрів для серйозних стосунків. Увечері з Кончі-Заспі хотілося їхати не в нічний клуб, а додому, де зустріне кохана людина. А познайомився він з Олею таки вночі й у клубі...
Несмачний гуляв у компанії друзів-футболістів. Денис Онищенко привів трьох дівчат. На одну з них, чарівну блондинку, Несмачний відразу накинув оком. Кілька разів вони зустрілися поглядами, відтак нікому вже не хотілося йти додому. Молоді люди обмінялися телефонами й наступного дня зустрілися. Розговорилися. Здалося, що сподобалися одне одному. Потім після кожного тренування Андрій та Оля замовляли кабінку в ресторані й обнімалися допізна. А опівночі Несмачний їхав додому відпочивати, готуватися до тренувань та ігор.
Подружка на ймення Травма
Спочатку йому здалося, що це просто чергове захоплення. І тут він травмувався.
– Лежу в лікарні Лінька (знаменитий київський хірург, який спеціалізується на спортивних травмах). Оля мені телефонує: “Я до тебе приїду”. – "Навіщо тобі, – кажу, – бути з хворим, коли можеш погуляти із подругами? Не треба”. – “Однаково приїду!”.
Дивлюся у вікно – йде. Така гарна! Це так приємно й несподівано було. Усі дні, поки я одужував, приходила, сиділа біля мене. А якось випалила: “Я кохаю тебе і не можу без тебе!”. Я ледь з ліжка не впав: “Не зрозумів, що означає “кохаю тебе”? Ми ж з тобою тільки-но познайомилися, а ти мені таке кажеш?”. А вона: “Я кажу те, що відчуваю”.
Сенсу розповідати Олі про колишні походеньки в Несмачного не було – вона знала всю правду. А от Оля до цього ні з ким до цього серйозно не зустрічалася, ні з ким не жила. Для Андрія це був шок, він не очікував, що така красуня, 18-річна киянка, була такою правильною та чистою. А вона на його поцілунки-захоплення відповіла: “Просто я себе поважаю. Я не така людина, щоб розпорошуватися на непотрібне”.
Ось тоді Андрій і зрозумів, що це серйозно. Він почав залишатися на ніч в Олі, а потім вона переїхала до нього. До цього часу Несмачний побудував дачу з басейном, сауною і більярдом. На літо парочка переїхали туди і так звикла там жити, що не схотіла повертатися в місто.
“Yes! Yes! Yes!”
Ми вже казали, що навколофутбольна тусовка – специфічна та непередбачувана. Роман футболіста із якоюсь кралечкою завжди розглядається як “полювання звабливої блондинки на гаманець зірки”. Тож наша парочка вирішила відгуляти весілля, а тоді народити дитину, щоб не було зайвих розмов, нібито Оля навмисне завагітніла.
Вони розписалися 10 грудня 2005 року. У лютому Андрій повернувся до Києва зі зборів. Футболіст пригадує: “Вона мене зустрічає в аеропорту. Каже, що має хорошу новину. Я подумав: напевне, якийсь подарунок підготувала. Сідаємо в машину. І тут я чую: “Андрійку, я вагітна”. – “Точно?” – “Я купила багато тестів... Усе точно”. Я почав кричати: “Yes! Yes! Yes!”. Обнімаю її, цілую”.
Обоє хотіли дівчинку, і вже перше УЗД підтвердило, що буде …донечка!
Народжувати Оля мала наприкінці листопада. Андрій поклав дружину в лікарню й поїхав догравати останні матчі сезону. І ось уже 1 грудня. Надійшла есемеска від Олі: вона їде в косметичний кабінет. Раптом дзвінок на базу: “Народила! Дівчинка!”.
– У мене на очах сльози, емоції такі, що не передати. Починаю кричати на всю базу. І нічого вже не треба, ніякої гри. Сідаю в авто і лечу в пологовий. А там – мацюпусінька донька, моя доця!
А тут знов Несмачному “підфортунило” на травму – і вимушена 20-денна пауза. Він цілодобово був із Міланою. Вкладав спати, уночі перевертав на бочок, пампіки змінював – одне слово, був справжнім татусем, дарма що про футболістів, тим паче про таких жорстких захисників, як він, усіляке говорять… Оптимістичні для його Олі й слова, що їх Несмачний сказав в одному з інтерв’ю: “Коли в спортсмена народжується дитина, він її майже не бачить. Бо він увесь час на зборах, змаганнях. Сашко Хацкевич якось розповідав, що тільки тоді усвідомив, що він тато, коли у нього народилася друга дитина…”.


Юрій КОНКЕВИЧ