Із воротарем “Шахтаря” “Копанка” розмовляла напередодні принципового двобою з “Карпатами”. Підтекстів і мікродуелей у цьому матчі достатньо: і традиційне політизоване протистояння схід-захід, і давні рахунки “кротів” до львів’ян, які не раз відбирали в Донецька важливі очки, і, звісно, можлива поява на полі стадіону “Україна” колишнього зірки “біло-зелених” Богдана Шуста. За голкіпера, який вибив гірників із торішнього Кубку України, переказали мільйон доларів. Як ведеться Богданові в Донецьку, що чекає від матчу у Львові й чи взагалі вийде на поле?
– Ну, шанси, як кажуть, завжди є. Але мене два матчі поспіль не було навіть у заявці. Тож за таких обставин важко розраховувати на участь в матчі. Хочеться грати, і це стосується не тільки матчу з “Карпатами”. Але, певне, тренер бачить, що ще повністю не готовий до ігор (нещодавно Шуст травмувався. - Авт.).
– Твій тато – декан історичного факультету Львівського університету імені Івана Франка. Кажуть, ти з історією не на “ти”. Попри футбольну кар'єру, встигаєш гризти граніт науки?
– Аякже, навчаюся у двох університетах. У Львівському аграрному університеті здобуваю фах економіста, а в Донецьку опановую спеціальність “олімпійський спорт”.
– У “Карпати” тебе привів Володимир Журавчак (сьогодні – тренер “Волині”. - Авт.). Контактуєте з ним?
– О, про Олексійовича тільки добрі слова можу сказати. Про роботу з ним лишень приємні спогади. Уявіть, він стільки працював зі мною індивідуально. Ми їхали з ним на базу і працювали, працювали… Дякую йому за це.
– Після від'їзду Тимощука українською ти можеш поспілкуватися хіба з Дмитром Чигринським. Важко керувати обороною воріт такої інтернаціональної бригади?
– Розумієте, однаково всі знають російську. Легіонери вивчили достатній мінімум. І Мірча, до речі, також. Якби я кричав щось українською до румунів чи бразильців, то що то за гра була б? А англійською в “Шахтарі” мало хто послуговується.
– Ти нещодавно одружився. Як почуваєшся у ролі глави сімейства?
– Ну, така справа, звісно, завжди на користь футболістам. Збільшилася відповідальність, тепер треба ще більше працювати, щоб утримувати сім'ю. Дружина і підбадьорить, і невдачу допоможе пережити. Потроху Донецьк вивчаємо.
– Як ви з Оксаною познайомилися?
– Нас спільний знайомий із Хмельницького, якби це сказати, …посватав. Спочатку телефоном балакали, потім почали зустрічатися. Загалом наш романчик тривав два з половиною роки.
– Про діток не задумувалися?
– Та що ви, ще стільки кубків та чемпіонатів треба виграти!
– Пропущені голи сняться?
– Зазвичай усю ніч після гри у роздумах проводжу. Обдумую, аналізую. Добре, що згодом забувається погане. Адже попереду нові ігри. А найприкріші з пропущених – це, напевне, два голи від “Севільї”. Дуже вже сподівалися пройти іспанців…

БЛІЦ ДЛЯ ШУСТА
Фільм... “Парфумер”
Мобілка... Nokia 6230i
Страва... та, що Оксана приготувала
Надійна людина... та, яка не зрадить і якій можна довіритися


Розмовляв Юрій КОНКЕВИЧ