Призначивши Михайличенка на посаду головного тренера національної збірної, Суркіс зробив ставку на домашнє Євро, знехтувавши африканський мундіаль

Після призначення головним тренером збірної України з футболу Олексія Михайличенка хочеться лише зітхати. Ні, це призначення не стало чимось несподіваним, адже ще за тиждень до появи офіційної інформації подейкували, що альтернативи Михайличенкові Суркіс не бачить. Уважніші це збагнули кілька тижнів тому, коли на офіційному сайті ФФУ раптом змінилися результати голосування за головного тренера збірної й на перше місце вийшов Михайличенко. Та все ж до останнього була надія: а може, передумає Григорій Михайлович? Не передумав.
Суркіс реально дивиться на речі і, мабуть, зрозумів, що перспектив у сьогоднішньої національної збірної України небагато. «Старше покоління», яке подарувало нам чемпіонат світу в Німеччині й провалило відбір до Євро-2008, за деякими винятками, уже списаний матеріал, а молоді, яка гідно замінила б попередників, – катма. Тому вочевидь і сподіватися на вихід у фінальну частину чемпіонату світу 2010 року трохи наївно. Розмірковуючи так, Григорій Суркіс, цілком імовірно, дійшов висновку, що варто пожертвувати африканським чемпіонатом світу задля того, щоб не зганьбитися під час домашнього континентального форуму 2012 року. Тому й запросив Михайличенка, який добре знає тих хлопців, з якими у 2006 році молодіжною збірною став срібним призером чемпіонату Європи. Мовляв, нехай попрацює з ними, спробує зліпити з них хоч якийсь колектив. Не пройде на чемпіонат світу 2010 року – ми його звільнимо, а натомість призначимо авторитетнішого фахівця, який без поспіху вже зі сформованою командою готуватиметься до чемпіонату Європи 2012 року.
До речі, деякі журналісти жартома кажуть, що після роботи Михайличенка у збірну повернуть не кого іншого, як того ж таки Блохіна. Звісно, це жарт, але всі ми знаємо, що в жарті лише частка жарту… Надто симптоматично, що контракт із Михайличенком федерація підписала за схемою 2 + 2.
Як відомо, батьків не вибирають. Сьогодні батьком української збірної є Михайличенко. Тому, попри все, хочеться побажати йому сил, терпеливості і, звичайно, фарту. А також довести всім злим язикам (на кшталт нашого), що він справді достойний тренер, якому до снаги спершу вивести нашу збірну на чемпіонат світу, а потім і не зганьбитися на Євро-2012. Тож, Міхо, дерзай.

Лаврін Нечемний