Пам’ятаєте, як човники, що освоювали безкраї простори Польщі, обурювалися: «У них кожна друга жінка з цибаком у зубах!» Мусимо зізнатися, що нині курить ледь не кожна третя молода українка, що наша держава перебуває на 17 місці у світі за продажем сигарет, а кожен українець щодня викурює у середньому 4,5 цигарки.
Медики застерігають: тютюнокуріння є однією з найсерйозніших соціальних проблем. Розв’язати її складно, доки кожен не усвідомить, якої шкоди завдає воно здоров’ю людини. За оцінками експертів ВООЗ, від хвороб, пов’язаних із курінням, щорічно помирає 4 мільйони землян, і якщо ситуація не зміниться, то 2025 року ця цифра збільшиться до 10 мільйонів осіб...


Смертність від серцево-судинних захворювань серед курців удвічі більша, ніж серед тих, хто не смалить. Куріння у 30–40 відсотках випадків є причиною смерті від ішемічної хвороби серця. У жінок, які курять та заживають протизаплідні пігулки, ризик розвитку інсульту мозку вдвадцятеро вищий.

Куріння спричиняє 30 відсотків смертей від онкологічних захворювань і 90 відсотків – від раку легень. У деяких країнах рак легень у жінок уже випередив рак молочної залози.

Тютюнокуріння збільшує ризик розвитку раку ротової порожнини, гортані, стравоходу, підшлункової залози, нирок.

Куріння негативно впливає на ендокринну систему жінки. У жінок, які курять, частіше фіксують аменорею, кровотечі, зниження рівня естрогенів у крові, ранню менопаузу.

Тютюнокуріння під час вагітності може призвести не тільки до ускладнень, а й до внутрішньоутробної смерті плоду. Водночас зростає ризик викиднів та народження дітей із малою вагою тіла, що позначається на їхньому здоров’ї – у перші 7–9 років життя вони відстають у психічному та фізичному розвитку.

Нікотин погіршує синтез оксиду азоту. У молодих людей це провокує спазм вінцевих судин серця з розладом атеросклеротичної бляшки, що часто закінчується раптовою смертю.


В Україні цигарка стала складовою частиною життя багатьох людей. Цьому сприяє й агресивна реклама на білбордах, телебаченні, у кіно. Боротися з цією шкідливою звичкою часто нікому, а зусиль тільки медичних працівників замало. Вочевидь виховне значення має й особистий приклад лікаря. Принцип простий: лікар і цигарка – речі несумісні. Лікар-курець не має морального права провадити профілактику тютюнокуріння, йому не повірять ані хворі, ані здорові. Щодо масової профілактики, то її, безсумнівно, варто починати із сім’ї та школи. Юних курців привчають до цього саме в родинах. Дітей (вже у початковій школі!) треба інформувати про шкідливий вплив тютюнового диму на здоров’я. Надто це стосується підлітків, для яких цигарка – засіб самоутвердження.



Наталя ОТЧЕНАШЕНКО