ЗА КИМ ПЕРЕМОГА: «КОПЕНГАГЕН» ПРОТИ ПАЛИЧКИ КОХА
Літературні твори ХІХ століття буквально рясніли згадками про сухоти – так тоді називали туберкульоз, який укорочував віку тисячам людей. 1883 року німецький мікробіолог Роберт Кох викрив «зловмисника» – бактерію, що спричиняє недугу. І хоч паличку Коха вже, як кажуть, знали в лице, людство ще півстоліття було заручником цієї страшної хвороби.
Лише 1923 року двоє французьких учених – Кальментт і Герен – створили протитуберкульозну вакцину, що її в Україні знають як БЦЖ. Завдання у них було не з легких – створити такий різновид бактерії-збудника, який, по-перше, буде стійким у зовнішньому середовищі й придатним для зберігання, а по-друге, спричинятиме таку форму недуги, що не завдасть шкоди організму людини й допоможе йому виробити імунітет. Щоб досягти успіху, вченим знадобилося 10 років.
Уперше вакцину БЦЖ застосували 1923-го в Парижі, в інституті Пастера. Втім ще спливло багато років, перш ніж вона набула поширення. На терени нашої країни вакцину БЦЖ завезли вже у довоєнний час, але скористатися нею могли тільки у великих містах. Згодом учені винайшли суху вакцину, яку завдяки великому терміну зберігання можна було довозити у найвіддаленіші куточки. Але масово робити щеплення в СРСР почали лише з 1962 року після відповідної ухвали уряду.
Хоч нині в Україні й зафіксовано епідемію туберкульозу, а деякі фахівці заявляють про можливу пандемію, довкола вакцинації точиться багато розмов. Є ті, хто за, є ті, хто проти. Одне знаємо напевне: після летальних випадків, які пов'язують із вакцинацію, батьки з острахом ведуть малечу на щеплення, а деякі медики стверджують, що протитуберкульозна вакцина, яку використовують уже понад 40 років, застаріла і малоефективна.
Варто робити щеплення чи ні, ми поцікавилися у людей…

Вікторія, 33 роки
«Гадаю, що не варто. Вакцину розробили давно, а нині наслідки її дії годі передбачити».
Марія, 60 років
«Мені важко сказати, варто чи не варто, але ризикувати здоров’ям дітей теж не вихід. Я на роздоріжжі… Стосовно моїх онуків, то довго думала б, робити їм щеплення чи ні… Дуже багато випадків, коли після вакцинації починаються різні проблеми зі здоров’ям. Якби ті, хто робить щеплення, були відповідальнішими, то можна було б і погодитися».
Олена, 45 років
«Мабуть, треба. Такі хвороби тепер є. Можна їх буде вилікувати чи ні – хтозна… Трапляються такі недуги, які попервах годі діагностувати. А минає два-три місяці, хвороба прогресує, і потім важко її лікувати. Гадаю, що робити щеплення варто».
Тетяна, 40 років
«Не варто робити щеплення. Навіть монахи не радять. Багато людей після щеплень хворіють, бо вакцини належно не перевірено».
Анна, 38 років
«На мою думку, не варто робити щеплення. Люди ніяк не застраховані. Де гарантія, що дитина після цього не захворіє? Якби ж це все хоч хтось контролював! А то влада каже треба і все. Для чого?! Щоб більше людей вимирало? Це живу паличку вводять в організм! Якби було підтверджено, що вакцина відповідає всім медичним стандартам, то, звичайно, роботи щеплення треба. Але тільки задля галочки воно не потрібне».
Ольга, 35 років
«Якщо зовсім маленька дитина, кілька днів від народження, на мою думку, щеплення робити не треба. Варто було б почекати, коли їй мине хоча б місяць. Моїм старшим діткам робили всі щеплення, без сумніву, пішло на користь».
Андрій, 33 роки
«Я медик, і я проти того. Щеплення – та сама хвороба, яку вводять в організм людини дещо в ослабленій формі. Але це не що інше, як удар по імунітету. Тому цього робити не треба. Для прикладу, мене взагалі не робили щеплення, але я ніколи не мав тих хвороб, від яких людей вакцинують».

Останнім часом і деякі святі отці, надто монахи, не дуже вітають вакцинацію. «Я можу висловити лише власну думку, бо Церква з цього приводу ще не визначилася, – каже ігумен Марк, представник УПЦ КП. – На моє переконання, є деякі щеплення, що вкрай потрібні, а є такі, що небезпечні. Власне, основна проблема в тому, що нині важко отримати достовірну інформацію про вакцинацію, її потребу, якість препаратів. У нашому світі майже все комерція, без сумніву, що виробники вакцин, рекламуючи свою продукцію, весь негатив приховують. Нині медицина в Україні – галузь корумпована, тому лікарі не завжди кажуть правду про медикаменти. Пригадаймо хоча б недавні події у Східній Україні. А зрештою, в Європі та США людина має вибір – робити щеплення чи ні. Тому, напевно, перш ніж вакцинувати, мусово належно поінформувати людей про користь та потребу такої процедури. Перед щепленням кожного має оглянути група фахівці. Якщо це все виконуватимуть, тоді зголошуватися, а ні – ліпше утриматися».
Втім головний медик Волині Ігор Ващенюк наголошує, що щеплення робити треба: «Ще й досі у всіх на вустах смерть юнака під час позапланової ревакцинації проти кору і краснухи на Донеччині. Втім поки зв’язку цієї смерті саме з вакцинацією не довели. І гадаю, не доведуть. Це, найімовірніше, трагічний збіг. Але в будь-якому разі хочу застерегти батьків не відмовлятися від планових щеплень. Бо хто відповідатиме за поширення хвороб, про які завдяки щепленням ми вже забули: віспа, поліомієліт, дифтерія та багато інших? На мою думку, вакцинація – це благо, завдяки якому подолано багато хвороб, і відмовлятися від неї не варто».
Як відомо, в Україні й досі фіксують епідемію туберкульозу. Захворюваність на всі його форми 2007 року становила – 79,8 на 100 тисяч осіб (для порівняння: у розвинутих європейських країнах та США – 6–9 осіб на 100 тисяч). Торік від сухот померло 10 506 українців! Захворюваність українців віком від 18 років була 94,6 на 100 тисяч осіб.
Близько 40 відсотків хворих на активний туберкульоз, за даними бактеріологічного дослідження, є основним джерелом інфікування дітей та підлітків. В умовах епідемії підхопити туберкульоз можна будь-де: у транспорті, магазині, навіть на вулиці – з пилом, що містить мікрочастки харкотиння хворої людини.
Діти найуразливіші до туберкульозної інфекції. За даними досліджень, в інфікованих немовлят ризик захворіти на туберкульоз – 40 %, у дітей віком від року до чотирьох – 23 %. Але завдяки запровадженій в Україні системі раннього виявлення туберкульозної інфекції та профілактики туберкульозу (насамперед імунізації вакциною БЦЖ) упродовж багатьох років вдавалося стримувати зростання захворюваності на туберкульоз. Серед дітей вона була майже вдесятеро нижча, ніж у дорослих.
Цьогоріч ми мали проблеми із надходженням вакцини в регіони: невчасно було проведено тендер на її закупівлю, до того ж майже на 1,5 місця відтермінували перевірку якості. Хоча нещодавно, за інформацією прес-служби МОЗ України, вакцину БЦЖ (BCG SSI) виробництва Данії для протитуберкульозного щеплення дітей таки почали розвозити по областях. Після всіх етапів дослідження у Центрі імунобіологічних препаратів та підтвердження показників якості фахівці дозволили застосовувати данський препарат, який медики поміж собою називають «Копенгаген».
Нарікають на постачання протитуберкульозної вакцини і волинські медики. Зі слів заступника начальника головного управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації Івана Грицюка, наразі є проблема із забезпеченням Волині протитуберкульозною вакциною БЦЖ: потребуючи 40 тисяч вакцин, область отримала трохи більш як тисячу.
Те, що проблема є, підтвердив і лікар-епідеміолог Волинської обласної СЕС Володимир Шелепа. Він каже, що у березні отримали п’ять тисяч вакцин БЦЖ старого зразка і використали, а потім понад три місяці її не постачали. Кілька тижнів тому на Волинь доправили 1 300 доз вакцини БЦЖ SSI, яку МОЗ закуповує в Данії. Її вже теж немає, а наступних надходжень варто чекати щонайменше через місяць, десь у вересні.
Тим часом на Волині в першому півріччі 2008-го захворюваність на туберкульоз пішла на спад, хоча область досі не дотягує до міжнародного епідеміологічного порога – 30 захворювань на 100 тисяч жителів.
Наголошу, що, враховуючи важливість протитуберкульозних щеплень, в Україні ухвалили рішення про доцільність застосування вакцини БЦЖ SSI виробництва Державного серологічного інституту в Копенгагені (Данія). Перехід на цю вакцину зумовило ще й те, що, за даними досліджень, для ефективного щеплення препарат треба періодично замінювати. Нині «Копенгаген» застосовують у 43 країнах світу, ВООЗ використовує його як зразок для контролю інших вакцин проти туберкульозу.
В Україні також створили робочу групу для перевірки данської вакцини БЦЖ SSI. Зі слів медиків, уперше держава так ґрунтовно підійшла до питання переходу на інший препарат. У групі з 18 осіб педіатри, неонатологи, фтизіатри, інфекціоністи, представники санепідемслужби. Більшість із них – лікарі-практики, які опікуються дітьми та дорослими з різними формами туберкульозу, зокрема й невиліковними.
Фахівці запевняють: данську вакцину БЦЖ SSI, яку зареєстровано в Україні, сертифікувала Державна служба лікарських засобів. Кожну нову серію вакцини, що надходить до України, контролюють у лабораторії Центру імунобіологічних препаратів МОЗ України.
Незважаючи на спекуляції тепер уже довкола вакцини європейської якості, лікарі серед основних характеристик та переваг вакцини БЦЖ SSI називають такі:

- Висока імуногенність – 95 відсотків дітей, яким зроблено щеплення цією вакциною, стають туберкулінопозитивними.

- Висока чистота – вакцина не містить шкідливих добавок, що мінімізує алергічні та токсичні реакції.

- Вакцину сертифікувала Всесвітня організація охорони здоров’я.

- Виробляють й апробують вакцину відповідно до рекомендацій ВООЗ, вона відповідає вимогам Фармакопеї Європейського Союзу.

- Виробництво та контроль якості відповідають вимогам GMP.

- Штам БЦЖ SSI використовують у всіх країнах Європейського Союзу.

- Зручна форма випуску – у флаконах із темного скла. Переваги порівняно з ампульною формою: захист від світла; флакони гарантовано стерильні; низький ризик пошкодження; легке та безпечне розчинення вакцини (шляхом перевертання флакона перед кожним наступним забором вакцини для її рівномірного розподілу; корок виготовлено з нейтральної речовини, що запобігає алергічним реакціям.

- Низький рівень побічних реакцій – за результатами випробувань у 32 країнах світу.

Вивчено чутливість штаму БЦЖ SSI до основних протитуберкульозних препаратів, що важливо для лікування у разі ускладнень.
Утім рішення робити щеплення дитині чи ні мають ухвалювати батьки, які передусім відповідальні за її здоров’я.

Тамара ПРИЙМАК