Як урятуватися від перетворення лікарів на рекламних агентів
Є один спосіб дати раду подорожчанню ліків – не купувати непотрібні. Це приблизно половина з тих, що нам призначають. Оцінити проблему допомагає два факти.
Один – це підрахунок Віктора Чумака, директора Фармакологічного центру (державної установи, що перевіряє всі ліки перед тим, як їх зареєструють в Україні).

Другий факт – експеримент у Житомирі. 2000 року там зобов’язали лікарів виписувати ліки тільки за формуляром. Це довідник, що вказує, які препарати за яких діагнозів призначати. Продаж зменшився на 60%.
Якщо спиратися на цю цифру, можна оцінити, на скільки торік в Україні було продано непотрібних ліків. Загальний обсяг продажів становив 2 млрд доларів. 60% від них – це 1,2 млрд.

ЧОМУ МИ КУПУЄМО НЕПОТРІБНІ ЛІКИ?
Лікарі, які погоджувалися обговорити цю проблему, були з різних галузей медицини. Але в один голос вони називали три головні причини лиха.

По-перше, реклама. Її достовірності ніхто не контролює. А люди вірять. І не проконсультувавшись з лікарями, йдуть до аптеки лікуватися. Якщо так можна сказати.
По-друге, самим лікарям бракує інформації, як діють ті чи ті препарати. Фактично медики змушені вірити на слово фармацевтичним компаніям.

Ігор Щепотін, директор Інституту раку, головний онколог України: «Дізнатися правду про препарати з наукових видань, на з’їздах та конференціях нині практично неможливо. За виступ експерта з прихованою рекламою того чи того препарату, до прикладу, платять від 300 доларів».

По-третє, продавці ліків задобрюють медиків. Купують обладнання. Фінансують закордонні поїздки на наукові конференції. І нарешті, сплачують відсоток від продажу ліків.
Колишній співробітник фірми дистриб’ютора, менеджер з оптової та роздрібної торгівлі: «На заохочення медперсоналу в нас передбачено окремий бюджет. Представництво фармкомпанії контролює, щоб ми розрахувалися з кожним лікарем. Ми подаємо їм звіт щодо кожної упаковки. Гроші лікареві виплачуємо наприкінці місяця готівкою через медичного представника або ж перераховуємо на картку. Нам це, звичайно, не подобається, але так працюють усі».

НА ВЛАСНІЙ ШКУРІ
Ми вирішили відчути проблему на собі. Дізналися симптоми поширених захворювань – гастриту або виразки. Звернулися до експертів, які розробляють формуляри на ці хвороби, – керівника групи Валентина Парія та спеціаліста з гастроентерології Галини Соловйової. І… завітали у п’ять районних поліклінік.
...«Мене турбує біль у животі. Щоразу після їди. Характер болю – тупий, не ріжучий. Я не заживаю жодних таблеток, і він минає сам, десь за годину-півтори. Коли голодний – не болить. Це розпочалося місяця півтора-два тому», – такою була моя легенда.

Висока худорлява жінка років п’ятдесяти, лікар-терапевт районної поліклініки, записала всі симптоми у картку, поставила кілька уточнювальних запитань і помацала живіт. «Перше, що треба зробити, – це додержуватися дієти», – вона вирвала з блокнота аркуш, на якому було зазначено рекомендовані продукти – від молока до м’яса. Зверху був напис «Дієта № 2 по Певзнеру». Зі зворотного боку – реклама препарату «Маалокс».
Потім лікарка виписала направлення на загальний аналіз крові, сечі та калу, зонд, ультразвукову діагностику (УЗД). А на чистому білому папірці занотувала назви двох препаратів, що їх треба приймати: Ранітідін та Алмагель.
Валентин Парій: «Цими препаратами лікували п’ять років тому. Нині призначають зовсім інші, більш сучасні: Омепразол, Пантопразол, Ланзопразол, Рабепразол, Езомепразол. Тобто при ваших скаргах препарати Ранітідін та Алмагель призначати не бажано. Ефект лікування буде не такий швидкий і багатогранний».
Середнього віку лікар-терапевт у другій поліклініці уважно вислухав, виписав направлення на УЗД, зонд і... не призначив жодних препаратів.

– А може, ви порадили б якісь ефективні таблетки?

– Обстежтеся спочатку, здайте аналізи, а потім поговоримо.

Валентин Парій: «У цьому разі лікар вчинив правильно. Спочатку треба пройти обстеження, поставити діагноз, а вже потім призначати медикаментозну терапію».
Низенький, в окулярах лікар-терапевт у третій поліклініці помацав мені живіт. Скерував на зонд та УЗД. І... призначив три препарати. На папірці з рекламою Синупрету прочитав назви Ріобал, Сілібор та Мезим.

– Ось вам для початку. Повернетеся з результатами обстеження, будемо бачити, як вас далі лікувати.

– А чи є якісь аналоги Мезиму?

– Так, звичайно. Креон, Солізим, Панзінорм.

Валентин Парій: «Сілібор – це препарат, що діє на печінку. Його бажано призначати, маючи результати печінкових аналізів. Інші два також не підходять. Якщо лікар запідозрив би в пацієнта гострий панкреатит або жовчнокам’яну хворобу, то це обґрунтовано. А при ваших скаргах Ріобал та Мезим не призначають. Вони не нашкодять, але й не вилікують».

У реєстратурі четвертої поліклініки нас уперше направили не до терапевта, а до гастроентеролога. Була черга з шести людей. Коли зайшов до кабінету, побачив багато реклами – Лінекс, Есенціале…
Лікування. Теж аналізи. Потім – зонд. Також бажано УЗД. Відтак жінка взяла блокнот, на обкладинці якого була реклама якогось препарату, а в середині – рецепт з її печаткою. Написала на ньому: Мукоген, Пангрол,
Фосфалюгель.

– Ось вам рецепт. Є у нас аптека на першому поверсі, дешевша. Та, яка посередині. Там усе це має бути.
Валентин Парій: «Мукоген небажано призначати разом з Фосфалюгелем. Вони дублюють дію один одного. Фосфалюгель можна було приписати окремо. Пангрол призначають при захворюваннях печінки, підшлункової залози, що в нашому випадку не потрібно. Якщо заживатимете препарати, негативного ефекту не буде, але лікуванню це не посприяє».

В останній відвіданій поліклініці у кабінеті сиділи дві жінки років сорока. Одна з них – черговий лікар-терапевт – помацала мій живіт, запитала, де болить, та виписала направлення у кабінет УЗД. Жодних ліків не призначила.
– Спочатку обстежмося, а потім будемо лікуватися, добре? У понеділок зранку підійдіть на УЗД. Це як мінімум. Але загалом бажано було б і зондом подивитися, що вас там усередині турбує.
***
Отже, п’ять випадково обраних лікарів направили мене на обстеження. Так і має бути. Без результатів аналізів двоє лікарів також правильно відмовилися призначати будь-які ліки. Інші троє виписали вісім геть різних препаратів. Двоє лікарів не скористалися офіційним бланком рецепта, а лише він є офіційним підтвердженням дій фахівця. Одна лікарка рекомендувала купувати препарати в конкретній аптеці.
Просимо вибачення в усіх лікарів і справжніх пацієнтів у чергах за час, який відібрали. Якщо наш експеримент зацікавить Міністерство охорони здоров’я, ми готові надати їм прізвища лікарів, яких відвідали. Водночас упевнені: це проблема не конкретних лікарів, а правил, за якими живе ця система.


Олександр АКИМЕНКО, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для «Сім’ї і дому»