Якщо ви вперше ведете дитину до лікаря, запам’ятайте: до цього варто ретельно підготуватися. Дуже важливо надати малюкові якнайбільше зрозумілої та потрібної інформації. Розкажіть, що відбувається з його здоров’ям і що буде, якщо не звернутися до лікаря, чому занедужав і як надалі уникнути цього.
Якщо збираєтеся, наприклад, до стоматолога, поясніть, що сталося з зубками, чому вони псуються і до чого це може призвести. Намалюйте картину того, як дитині поліпшає, коли біль мине й вона видужає. Також розкажіть, що на неї чекає, якщо з візитом до лікаря зволікати. У жодному разі не заманюйте дитину цукеркою чи іграшкою і не обманюйте!
Не менш важливо описати дитині, що з нею робитимуть і як їй при цьому поводитися. Запевніть, що ви весь час будете поряд, тому боятися нічого. Це кризова для її свідомості ситуація, тому надзвичайно важливо забезпечити підтримку.



ЩОДЕННИК МАЙБУТНЬОЇ МАТУСІ
17 листопада
…Ще нічого, чи то пак нікого немає, а я вже плаксива. Дивлюся на дітей різного віку й серце стискається: раптом у нас нічого не вийде? «Не-е-е вийде-е-е-е?» – присвистує чоловік, і годі збагнути, чого більше в його голосі – обурення чи здивування. – Це у НАС не вийде».
Ха! До дверей центру планування сім’ї він тримався перцем, а от опинившись у суто жіночому середовищі, притих… «Це ж треба, – усе хмикав, – планування сім’ї! Та хто й коли з наших батьків її планував!!!».
Але повірив у серйозність всього, що відбувається, здається, тільки тоді, коли ми дізналися результати аналізів: молочниця і… токсоплазмоз. Моя знайома-гінеколог тоді від задоволення аж рученята потерла й сказала, що ми з чоловіком – просто молодці! Ми здивовано перезирнулися: за віщо нас хвалити? Он у нас проблеми… «Дурненькі, – тільки й сказала тоді вона. – Токсоплазмоз, про який ти, дівчино, могла й не здогадуватися, бо джерелом часто є домашні тварини, міг загубити дитятко на кількох тижнях. А так ми все полікуємо, і будете як новенькі!».
Після клініки чоловік побіг на роботу, а я тинялася вулицями й вдивлялась у жіночі обличчя: цікаво, у цієї є маля? А в цієї? О… вагітна жінка пішла. Сама ще дитина…
Я ходила й вбирала у себе красиві риси обличчя, милувалася пізньою осінню й відчувала, як живе й кріпне в мені ніжність до істоти, яку я таким прозаїчним способом, як лікування інфекцій, намагаюся прикликати до себе. Прихилити. Заслужити.
Ми з коханим сперечалися були про правічне: якої воно буде статі. Дізналися двадцять методик, як зачати донечку (він хоче) чи сина (це вже моє бажання).
Тим часом ноги самі приносять мене в храм. І я молюся про те, що мені байдуже, якої воно буде статі… Ставлю тендітну, як оте вимолюване дитя, свічечку. Йду додому.
У щоденнику малюю ніжні квіти…

Ната ТОРСЬКА