Відповідає Євген Комаровський:
«Насамперед треба з’ясувати, що саме ви вкладаєте у те «не розмовляє»: не розуміє і не говорить; усе розуміє, але мовчить; говорить, але незрозуміло (вимовляє звуки, та не зв’язує їх у слова; вимовляє окремі слова, але не зв’язує їх у речення)? У будь-якому разі, якщо в дитини проблеми з мовленням, варто переконатися у тому, що дитина добре чує.
Якщо реакція на звук нормальна – хворобу вух як причину мовленнєвого розладу треба виключити. Нечасто, але трапляється, що причиною стає захворювання мозку. Навіть невеличка невралгія здатна спровокувати розлад центру мовлення. У такому разі мусово лікувати основне захворювання – причину утруднення мовлення. Звертатися треба до невропатолога, і що раніше, то краще.
Якщо ж «мовчун» здоровий, усе розуміє, активно спілкується з оточенням, упізнає близьких, то до трьох років хвилюватися не варто. Коли він не зв’язує букви у слова, а слова у речення й після трьох років, то знову ж таки йдіть до невропатолога. Коли ж дитина після трьох-чотирьох років нормально розмовляє, але не вимовляє окремих букв, звертатися треба і до невропатолога, і до логопеда. Причина може бути й банальна – з дитиною мало розмовляють. Якщо малюка, припустімо, виховують неговіркі дідусь із бабусею, то, ймовірно, у дитсадку він наздожене ровесників.