17 січня
ВАГІТНИЙ ТРАНС
...Так-с-с, урочисто заходимо в другий триместр цікавого становища. На честь такої значної події чоловік навіть пообіцяв увечері сюрприз. Я стала вкрай лінивою, і хоч спати хочеться менше, ніж раніше, очі однаково самі злипаються... заплющуються.... вії стають важкими.... а я легкою, як колись, задовго до своєї появи на цей світ.... м-м-м... пір’їнка просто.
...Мені сниться моє маля... Воно кладе у ротик великого пальця і смокче його. «Ага, – здогадуюся, – цього тижня у малюка важлива подія: сформувалися всі двадцять молочних зубів, які потім, коли він народиться, проріжуться.
Гм... Як це так, що я сплю і все бачу?
«Вставай, революція іде!» – лунає в телефонній слухавці, яку спросоння притуляю не до вуха, а чомусь до лоба. Витріщаюся у дзеркало й не знаю, що відповісти голосу, який належить моїй невгамовній подрузі.
«Га? Що? Куди?» – врешті белькочу, пригладжуючи скуйовджене волосся.
У слухавці ж лунає несподіване: «У тебе закрепів немає? У туалет ходиш нормально?».
З несподіванки я полотнію й заперечно хитаю головою, ніби подруга може це бачити.
«Чудово! Бо якраз у цей період є така небезпека», – безапеляційно заявляє вона. А далі ошелешує тим, що за півгодини ми йдемо купувати корисні продукти (за її словами, мені не варто їсти маку, бо він може спровокувати оту напасть на п’яту точку. А я ж так люблю кутю!). Потім – на каву. Далі – крамницями. «Будеш не просто красунею, а вагітною королевою!» – регоче вона.
Та куди вже красивіша... Он при параді якому – задута пика з мішечками під очима, прим’ятий халат. Я таки справді поволі впадаю у вагітний транс: спала б та їла б, дивилася б телевізор, позіхала б на повен рот… Навіть читати ліньки!
І ось – виверження! До мене додому їде вулкан!
...А через три години я, сповнена сил та енергії, з одягом із крамнички для вагітних повертаюся додому.
На дивані на мене чекає «сюрприз» – чоловік напідпитку солодко спить, підмостивши під голову мого улюбленого тортика. Чи то нагніватися, чи то не варто?
Гладжу його розкуйовдженого чуба, накриваю пледом, поволеньки виймаю бідного торта і йду на кухню. Ставити чайника.

Ната ТОРСЬКА