Привіт, Нато… Останнім часом мені здається, що ми вже давно знайомі. Не повіриш, я дізнавалася про тебе, чи, бува, раніше наші шляхи не перетиналися: ти «читаєш» дуже багато моїх думок. Розкіш подізнаватися про тебе можу собі дозволити – мій чоловік багатий. Збулася моя найсильніша, найбільша, най-най-най мрія: я отримала ЙОГО. І не просто собі, а успішного, впливового. І ось тоді, коли люди в поті чола готувалися до Великодня, а потім прикидали, як то краще посадити гектари своїх городів, я сиділа в літаку (ми летіли на відпочинок до Греції) й, тримаючи на колінах суперлегкий та катастрофічно дорогий ноутбук, писала тобі листа. Уявляєш, досі думала, що це і є життя – позбутися всіх на світі клопотів. А з’ясувалося: це… нещастя. Бо я втрачаю щось дуже важливе. Маю ті кляті салони й двадцять пар взуття, але водночас багато втікає повз… Невже ти теж скажеш, що це горе з розуму? Чи то пак – від багатства?
Роксолана


Здорова була, Роксолано… Ти й псевдо собі, бачу, обрала відповідне – як наша землячка, що так славно звікувала вік в обіймах турецького султана.
Знаєш, мені хотілося б відповісти тобі двома короткими реченнями. Перше: ти отримала, що хотіла (і додати: бувай здорова). Друге: знайди собі заняття. Тобто ні, не так – уперто шукай його. Постав ціль знайти таке заняття, від якого захоплюватиме дух, паморочитиметься в голові, без якого дихати не зможеш, їсти і спати.

Часто таким «заняттям» стають діти. Втім твій чоловік, я так розумію, може винайняти їм батальйон няньок. А ти не піддавайся. Спробуй вирощувати квіти вашого із ним спільного життя самостійно… І при цьому радіти, що у дітей завше буде те, чого не було в тебе. Знаєш, я подумала, що коли б мій чоловік був настільки хронічно багатий і так само хронічно зайнятий, то я брала би в оберемок дітей та їздила б з ними по світу. Я показувала б і розказувала б. Хотіла б, аби найкращі враження їхнього дитинства були пов’язані зі мною і нашими подорожами. Так, самому нудно… Навіть коли в сумочці пахуча пачечка з грішми чи тендітна кредитка.
І ще одне: не сподівайся, що твоя навіть найкраща подруга зрозуміє тебе. Вона буде тихцем заздрити, але ніколи не збагне твоїх зітхань, що, мовляв, невесело при багатому чоловікові.
Збудуй церкву в рідному селі… Сходи до діток, від яких відмовилися батьки. Стань меценатом місцевого театру. Підіймай студентів на страйки. Та живи, чорт забирай, на повну котушку, маючи водночас ідеальний манікюр, педикюр і зачіску!
Я обираю рух уперед. А ти?

Ната ТОРСЬКА