Привіт, Нато!
Знаєш, здавна вважала себе сильною, вольовою жінкою. Навіть коли до нестерпності важко, однаково йду вперед й отримую все те, чого хотіла і прагнула. Й у страшному сні не може привидітися, що хтось сідає мені на шию. Та я цьогоій не дозволю.
Але ось те мене найбільше ранить, що коли доходить до особистого, то в коханні я більше віддаю, ніж отримую. Скільки чоловіків було… а повноцінної взаємності – кіт наплакав. І от маю цікавий результат: усі лінюхи, мамії, закомплексовані романтики липнуть до мене, як мухи до меду. Я чимось їх страшенно притягую. Мов той магніт...
А мені немає на кого обіпертися. Бо не було ще такого мужчини, у якому не розчарувалася б. Гірко й назавжди.
Подруги пояснюють це просто: мовляв, погані хлопчики наче нюхом відчувають, що я сильна, і прагнуть залізти до мене під крильце (маю міцні матеріальні тили!).
«Будь слабшою, – кажуть вони, – і тоді отримаєш воїна, який тебе захоче оберігати». Але хвилинку, мене це не влаштовує! Як я будуватиму далі свою кар’єру? Не кидати ж її на півдорозі. Та й гратися у кота й мишки – не для мене. Чому б чоловікам не сприйняти мене такою, якою є насправді – сильною і вольовою?

Тетяна В., Тернопіль

Ната ТОРСЬКА:

Знайома пісня… Тільки ви, так мені здається, плутаєте чорне, біле й сіре. Ось так узяли й все в одну купу скинули, а причину знайшли у тому, що ви – сильна.

Одна із правд сьогодення – це те, що, аби зробити блискучу кар’єру, потрібно мати чоловічі риси характеру. Тому вітаю: ви вже маєте такі риси й на скількись відсотків, даруйте, чоловік. І дивуватися з того, що притягуєте жіночних мужчин, мабуть, не варто – я ж не відкрию вам Америку, коли скажу, що кожному з нас притаманні риси обох статей?

А подруги ваші мають рацію. Сильним жінкам потрібно вгледіти в собі якісь милі слабкості. От прийшла додому, присіла біля нього на дивані… й попросилася на ручки. Або щоб шоколадкою погодував. Чи по голівоньці погладив. Або встромити носика в шийку й посопти там тихенько. Лишенько, невже кар’єра, яка зосталася за стінами вашого дому, від таких дрібничок (які насправді ой які непрості!) дасть глибоку й безповоротну тріщину?

Жінка і чоловік немов урівноважують одне одного. Якщо з неї пре агресія – жіночний чоловік врівноважує це своїм м’яким характером, і навпаки.
І ще, люба Тетяно, не чіпляйте на всіх власні ярлики – «мамій», «романтик закомплексований». Це блокує вашу жіночність. Ліпше розкрийте в собі не тільки кар’єрне, але й жіноче призначення. І можливо, тоді той женоподібний чоловік у відповідь розкриється перед вами у саме чоловічій сутності?
Кажуть, жінка може бути президентом і водночас… жінкою, тільки якщо кохає свого чоловіка. Тобто ані його, ані власну природу не пригальмовує, не заглушає, не виставляє претензій. Зазирніть у себе, бо якийсь механізм у вас заіржавів. Певне, час змастити!


Ната ТОРСЬКА