Шістдесятип’ятилітній колишній військовий з Острога Леонід Поліщук перетворив власне подвір'я на райський куточок. Його двір скидається на лабіринт з безліччю стежин та вічнозелених тунелів. Біля хатини розгулюють прекрасні павичі, а у величезних клітках, прилаштованих високо на деревах, красуються сріблясті фазани. З обох кінців подвір’я пан Леонід вимурував невеличкі басейни з фонтанами й заселив їх рибою. Весь двір прикрашають виліплені руками господаря великі вази та статуетки дітей.
До оселі Леоніда Поліщука веде довгий виноградний тунель. Усе подвір’я засаджено вічнозеленими кущами. Найбільше господареві подобаються туя африканська, американська та самшит або рослини, які довго й буйно квітують.
– У нас цілий рік подвір’я зелене та у цвіту, – каже чоловік. – А взимку милують око вічнозелені рослини, яких у мене найбільше.
Усю красу пан Леонід творить сам. Навіть два басейни з фонтанами Леонід Миколайович мурував та засаджував водяними рослинами без сторонньої допомоги. Спочатку викопував ями, обкладав камінням та частинками цегли й заливав розчином цементу. Потім прокладав труби та підводив воду. Як тільки в басейнах прижилися рослини, почав запускати рибу.
Цікаво, що за освітою Леонід Миколайович... ветеринар. Але коли пішов до армії, обрав військову стежину й увесь вік пропрацював в авіації. Розповідає, що ще хлопцем мріяв про власне подвір’я. Вже будучи одруженим, отримав земельний наділ під будівництво, його мрія почала збуватися. Їздив за місто, збирав каміння, возив додому, аби викласти з нього стежки. Купував та замовляв поштою або через знайомих саджанці кущів, садив квіти. Тепер ґанок його хатини прикрашають різноманітні старовинні речі, на жердинах вигріваються на сонці довжелезні змії, виготовлені з велосипедних скатів. А вода зі стріхи стікає в пащі величезних, наполовину врослих в землю, зелених жаб.
– Жаби – це моя пізніша ідея, – пояснює пан Леонід. – Ліпив їх з цементу також сам. Коли фігурки підсохли, пофарбував у зелений колір та понамальовував очі.
З-поміж кущів гортензії визирає великий металевий дельфін, виготовлений з товстої жерсті умілими руками господаря. Зеленими лабіринтами поважно розгулюють пишні павичі.
– Павичі – це моя дитяча мрія, – зізнається Леонід Миколайович. – Ближче до старості вона збулася.

Андрій Петрик