На великі свята, хрестини та весілля наші пращури полюбляли заживати душенину – тушковане у горщику м′ясо. Коли Великий піст позаду й нарешті можна потішити себе всілякою смакотою, ліпшої страви годі шукати.
Знані куховари брали м’ясо, очищували його від сухожиль та пліви, нарізали шматочками, відбивали сікачем, солили, перчили, обкачували у борошні, обсмажували з обох боків, а тоді частину його клали на дно горщика. Далі накривали обчищеною і нарізаною кружальцями картоплею з нашаткованою сирою цибулею, селерою, перцем та сіллю. Тоді – знову шар м′ясця, а на нього картоплі так, щоб саме вона була зверху. Все це заливали бульйоном – і в піч... або духовку. Подаючи на стіл, душенину посипали дрібно посіченим часником та петрушкою. Ох і смакували ж потім усією родиною!
Традиції повертаються, й нині кожен щирий українець не відмовиться від «гарячого» горщика. Але щоб він був направду смачним, духмяним і поживним, треба подбати про найголовніше.
«Той посуд, з якого їдять, живий», – вважає гончар Валерій Ленартович. Його виготовляють із чистої глини, без усіляких домішок. Тому і їжа у ньому така смачна. Оскільки глиняний посуд дуже популярний і недешевий, є багато охочих на ньому заробити. Іноді навіть майстер не відрізнить підробку від оригіналу.
– Поцікавтеся у продавця, хто і з чого виготовляв горщик, – радить пан Валерій. – Найкраще, звичайно, знати особисто майстра та яку глину він використовує. Підробки частіше трапляються там, де найбільший рух. Наприклад, на Андріївському узвозі.
Димлена, або чорна кераміка цілком безпечна. Для її виготовлення потрібні лише глина й вогонь. Якщо вам натрапить на очі неполив’яний посуд теракотового кольору, тобто червоний, – беріть і не роздумуйте. Коли ж полив’яний – перепитайте, для яких страв його можна використовувати. Полива – це хімічний склад, перепалений свинець і т. д. Для холодних страв вона підійде, але ставити в духовку такий горщик не варто: під час нагрівання виділятимуться шкідливі речовини. Старі люди знали це, тому дбали про різний посуд – і для холодних, і для гарячих страв. Натомість фабрична полива безпечна. Це звичайні тарілки, якими ми щодня користуємося.
Наші пращури казали, що гончар – той, хто «горно чарує». Звісно, без чарів у виготовленні глиняного посуду ніяк не обійтися. Можливо, тому страви, зготовані у горщиках, такі смачні. Українські жінки завжди про це знали й без особливих зусиль знаходили заповітний шлях до чоловічого серця.
До слова, щоб виготовити горщик, спочатку треба приготувати глину: змішати з іншою глиною, вимочити, кілька разів вимісити, а тоді вже на круг. Досвідчений майстер за 10 хвилин може зробити горщик, а кухля – протягом хвилини. Після чарування на крузі посуд висушують. Це вельми делікатний процес, оскільки найменше його порушення призводить до появи тріщин. Далі горщику наводять красу лощенням. І тільки після цього закладають у піч, де він «відпочиває» кілька днів.

Порада від Валерія Ленартовича
Випалену глину годі переробити. Але якщо горщик зайшовся тріщинами, не поспішайте його викидати. Він ще може згодитися для дизайну домівки, або ж у ньому гарно ростимуть вазони.



Ірина Голь