І кубками пили слив’янку,
Мед, пиво, брагу, сирівець,
Горілку просту і калганку...
Сирівець – колись дуже популярний напій із низьким вмістом алкоголю. У домашніх умовах його можна зробити з житніх сухарів, які треба залити окропом і залишити на 6–8 годин. Опісля додати дріжджового тіста й залишити на одну-дві доби. Приблизно так роблять нині швидкий квас.
Квас класичний робили колись з дичок – груш або яблук. Заливали їх водою у діжках і вистоювали 2–3 місяці.
Брага – аж ніяк не те, що ми звикли вважати брагою. Роблять з просяного солоду впродовж двох діб.
Пиво – звичайне пиво, яке мало два базові інгредієнти: солод (житній або ячмінний) та хміль. Задля пікантності інколи до нього додавали молоді соснові пагінці й мед.
Мед – колись основний алкогольний напій наших предків. Головна і найбільш конвертована валюта та основна стаття експорту. За мед українці крові наточили один з одного більше, ніж його випили. Варили мед подвійний, мед оброковий, мед боярський, мед-ситу і звичайний мед. З нього готували вина, які за смаковими та іншими властивостями не поступалися заморським виноградним.
Слив’янка – одна з найпопулярніших наливок, що їх виготовляли з будь-яких фруктів, ягід та їхніх поєднань. Секрет лише у пропорції: сім частин ягід залийте трьома частинами 30-відсоткового спиртового розчину. Наливка готова через півтора-два місяці.
Горілка – варили міцністю 26–30 градусів, вистоювали зі спеціями та сушениною. Калганка (або калганівка) – на корені калгану відповідно. Його інколи називають українським женьшенем. Спиртова витяжка з цього кореня лікує хвороби шлунка й травної системи, знімає стрес і нервове напруження, корисна при виснаженні та депресії. Як і будь-який алкогольний напій, не терпить зловживання. Ефект «перебору» калганкою значно сумніший за звичайний похмільний синдром.

Варимо мед
Мед готували у різні способи: солодкий, прісний, чистий і непряний. Відповідно до технології поділявся на варений і ставлений (не кип’ячений). Найміцнішим мед виходить з пропорції солоду й води як один до одного. Міцність також залежить від тривалості варіння і вистоювання. Найкраще готувати мед восени, але можна й за будь-якої пори року.
Отже, кладемо до великої каструлі 2 л меду й варимо його, поступово додаючи воду (10 л) і знімаючи шумовиння. Воду бажано брати криничну або джерельну (неодмінно м’яку). Купуємо в аптеці шишки хмелю, кладемо їх у полотняну торбинку разом з камінцем, варимо у 10 л води. Виварюємо до половини на малому вогні, даємо трохи схолонути і з’єднуємо з готовим солодом. Додаємо для смаку родзинок, гвоздики та кориці (лише трішки). Наступного дня у каструльці розводимо 50 г дріжджів, додаємо їх до меду й наливаємо його в бутель (хоча ліпше – у дубову діжку). Мед має грати не менш як два місяці й вистоюватися близько року в темному прохолодному місці.



Олександр СІНКЕВИЧ