Добридень, СіД! У нашій родині зростає маленьке трирічне сонечко Іринка. Щодня дівчинка тішить нас власними дотепами й кумедностями. Деякими з них хочемо поділитися з вами.
* * *
Вийшли після дощу на прогулянку. Прошу, щоб Іра не ходила по калюжах, бо там живе щука, яка кусає неслухняних діток. Моє дитя підходить до найближчої калюжі, тупає по ній ніжкою і шепоче: «Щуко, вилазь! Де ти, щуко?»
* * *
Запитую у доні, коли вже почне мене слухатися. Відповідає: «Завтра, мамо! А тепер мені треба трішки відпочити».
* * *
Буджу Іринку в садочок, а вона: «Я вже проуюялася, голівка потягнулася, і зелена коза наснилася...»
* * *
Приходить хрещений із роботи. Іринка вибігає до нього з радісним криком: «Хай, Джордж! Ну, давай, що ти там мені купив!»
* * *
Міняю постіль, а моя Іринка запитує: «Мамо, а навіщо ти ковдру вилупила?»
* * *

Розповідає про хлопчика з їхньої групи: «Вадим мій найулюбленіший принц, а я його прекрасна наречена».
* * *
У садочку на новорічному святі: «Дідусю Мойозе, дай мені подаруночка! Я така хороша, я мишка-сімулянка (сіроманка. – О. С.), у мене хвостик сіренький пришитий».

* * *
Прийшли з садочка. Іринка тихенько сіла й жалісно зітхає. Питаю, що ж трапилося. І чую у відповідь: «Я голодна, як та кізочка, бігла через місточок і з’їла шматочок булочки».
Записала мама Ольга Семенюк, м. Луцьк