Наш Юрчик дуже кмітливий та допитливий хлопчик і часто тішить усю родину власними висловлюваннями.
* * *
Увечері катаємося з Юрасиком велосипедом. Бачимо – в сутінках дідусь з онуком грають у футбол. Дідусь смаглявий, з вусами.
– Мамо, а звідки тут взявся негр? – щиро дивується Юрчик.
* * *
Літнє сонечко добряче підпалило синочкові щічки й вушка. Він дивиться у дзеркало й каже:
– Ну я й загорівся!
* * *
Кілька разів були з Юрасиком в гостях у моєї знайомої Людмили Петрівни. Синові там сподобалося. Через деякий час запитує:
– То коли ми ще поїдемо до тієї Людмили з Петрівною?
* * *
Гортає книжечку про тварин. Раптом радісно вигукує:
– О, дивися, білайн! – тицяє пальчиком на зображення оси.
* * *
Юрчик узяв жменю цукерок і їсть їх одну за одною.
– Поділися зі мною, бо як з’їси всі, то зуби повипадають, – каже дід.
– Ні, тобі не можна, бо в тебе нові не виростуть, – відповідає онук.
* * *
У наших сусідів прізвище – Солодуха.
– Мамо, а чому в них таке прізвище? Вони що, люблять варення? – допитується малий.

Записала мама Оксана ХВЕДЧЕНЯ, смт Торчин, Волинь