Вітаємо, шановна редакціє! З величезним задоволенням читаємо кожен номер газети. А коли є рубрика „Вустами дитини” – то ще й з останньої сторінки. У мене теж є дітки – дві донечки, і чи не щодня з їхніх уст можна почути щось цікавеньке.

* * * * *
Ганнуся бідкається:
- Мамо, навіщо ви купили таку вредну Софійку? Що, на слухняну грошей не вистачило?

* * * * *
Бабуся вибрала на грядці огірки й дала Ганні, аби вона занесла до хати. Донька заходить і з порога:
- Мамо, вгадай, що я принесла? Ну, на букву „І”? („Ігорок” – Авт.).

* * * * *
Софійка дивується:
- Мамо, а чому в нашої рябої корови молоко біле?

* * * * *
Софійка розмірковує вголос:
- Коли я виросту, а Ганнуся стане маленькою, мої платтячка будуть її.

* * * * *
Ганнуся:
- Мамо, чому наш Жучок тільки гавкає і гавкає, як той пес?

* * * * *
Поїхала Ганнуся разом із бабусею в гості до своєї тітки. Ділиться враженнями:
- Бабусю, які тут великі хати! І люди в них великі.

* * * * *
Софійка філософствує:
- Мамо, а що, ми всі – люди? І дід – людя? І баба – людя?

* * * * *
- Ганнусю, - каже Софійка, - якщо ти вже пішла в школу, тобі битися не можна. А я тобі ще ляпаса дам!

* * * * *
Ганнуся склала вірш:
„Тигренятко, тигренятко,
любить маму... як не татко...”

Записала мама дівчаток Лідія Кот із села Пульмо Шацького району.