Найдорожчим хлопчикам - онучкам Жені та Ростиславу, які, хоч зараз і виросли, колись були маленькими і дуже-дуже потішними.

Женя (1 рік і 9 місяців)
Дідусь Віталій розповідає йому казку про курочку Рябу.
- Дід плаче, баба плаче... А курочка?
- Кутідаці! (кудкудаче).

* * * * *
Бабуся Ірина запитує:
- Де ти подів кімнатні капці?
- То не кімнатні, а “садікнові”.

* * * * *
У Жені цікавляться, чи ж добре його харчують в садочку.
- Так, я іще й подавку просив...

* * * * *
- Де тебе підстригали?
- У парикмартички.

* * * * *
- Женю, не ламай іграшки!
- Ні, я буду тихенько на них дивитися...

* * * * *
Бабуся Ірина зайшла на кухню. Там Женя саме “місить” тісто.
- Ти що робиш? - запитує бабуся.
- Я хочу спичити торта.

* * * * *
Ранньої весни ми тримали на кухні курчат, а Женю залишили самого - “доглядати” маленьких клубочків. Повертаємося, запитуємо:
- Як поводилися курчата?
- Ой, що тут було! Курчата скакали, переверталися, танцювали. От народ!

* * * * *
Дідусь мовчки читає газету, а Женя тим часом бавиться інструментами - стукає, майструє молотком. Кожен зайнятий своїм ділом. Мовчимо. Раптом Женя не витримує:
- Дідусю! Чого ти мовчиш? У тебе що, язика немає?

* * * * *
Запитуємо внука, ким би хотів бути, коли виросте. “Двірником”, - була несподівана відповідь.

* * * * *
Після обіду дідусь поклав Женю спати. Обережно підглядає, чи онучок заснув. Але де там... Хитра малеча тільки очима лупає. Через деякий час заходить дідусь знову в спальню. Ой леле! Стоїть Женя в ліжечку, тримаючись за бильця.
- Ти чому не спиш?
- Я вже замучився лежати.

* * * * *
Словничок Жені: абу - автобус, куцик - ключик, куна - цукерка, мума - муха, підіці - пластівці, піпізет - пістолет, дюгтий - другий, виникий - великий, аякай - налякай; дідя, паяй - дідусю, співай; ка-а-н - кран, йоцика - ложечка, беди день - добрий день, воцю водики - хочу водички; а буду, ні! - не буду, ні!

* * * * *
Говорить Ростик
Дядько Михайло якось запитує Ростика, яку мову він любить найбільше: українську, російську, англійську?
- Армериканську...

* * * * *
Бабуся Іра й Ростик вчать віршика про котика Мурчика. Ростик повторює: “Ходить Мульчик тихо, буде мишкам лєхо...”

* * * * *
Мама Люда до Ростика:
- Я купила тобі дорогого свистка.
- І що, він буде дорого свистіти?

* * * * *
На весіллі, під час підготовки до обряду, коли викрадають наречену, Ростик заховався під стіл. Бабця Віра запитує:
- Ти чого там сховався?
- Я тут чатую, щоб молоду не вкрали.

З любов’ю дідусь Віталій та бабуся Ірина Гриби