У моєї подруги є онука Валерія. Я часто з нею спілкуюся, ми разом гуляємо, поки бабуся на роботі. Якось шестирічна Валерія оголошує:
- Я виросту лікарем.

>* * * * *
Дівчинці зробили щеплення.
- Тьотю Людо, ти теж собі зроби.
- Навіщо? - запитую я.
- Щоб не хворіти, щоб... не виросла пломба і... щоб не вмерти.

>* * * * *
Якось я, Валерія та її друг і однокласник Олексій йшли зі школи. Погода була поганенька, накрапав дощ. Тому свою парасольку я віддала Валерії та Альоші. Валерія коментує ситуацію:
- Альошо, ми з тобою йдемо під парасолькою, як чоловік і... (трохи подумавши) ...як ЖЕНА.
А тоді, звертаючись до мене:
- А ти, тьотю Людо, вся в дощі...

>* * * * *
Якось ми гуляли. Перед нами йшов чоловік на милицях, одна нога у нього була в гіпсі.
Валерія:
- Дивися, в дядька - кам’яна нога.

>* * * * *
Повертаємося знову зі школи утрьох: я, Валерія та Олексій. Між ними відбувається діалог. Валерія звертається до хлопчика:
- Альошо, ти міг би приходити гратися до мене частіше...
- У мене немає часу, потрібно бабусі допомагати.
- У мене теж немає часу: треба прибирати, кататися на велосипеді, гратися в пісочниці.
- А хто ж все це тебе примушує робити?
- Хто-хто? Бабуся!

>* * * * *
Запитую Валерію:
- Які ти знаєш країни?
- Фролянську, Інопланетянську...

>* * * * *
Приятелька і її п’ятирічна донька Анжела проводжали мене до автобусної зупинки.
Анжела:
- Тьотю Людо, ти бачила, що поїхав автобус?
- Так, бачила...
- А чула його голос?

>* * * * *
Анжела зібралася на озеро купатися:
- Мамо, дай мені свій ліфчик, бо я полізу на глибину, щоб не втопитись.

>* * * * *
Йшов дощ, надворі було холодно. Анжела, не маючи змоги йти на прогулянку, нудьгувала:
- Так нудно чогось. Може, мені завагітніти?

>* * * * *
Були з Анжелою на площі, годували голубів.
- Бачиш, скільки голубів? - звертаюся до дівчинки.
- О, ще два голубці прилетіло!

>* * * * *
На пошті Анжелина мама підписує конверт.
- Ой, забула індекс, - бідкається.
- Ну то піди додому й візьми, - радить донечка.

>* * * * *
Мій онук Максим напередодні свого дня народження:
- Мамо, а як мені буде виповнюватися чотири роки?

>* * * * *
Максим розмірковує: “Я пам’ятаю себе ще з дитинства, з пелюшок”.

>* * * * *
Максимові три з половиною роки. Просить:
- Бабусю, купи мені чобітки одні чорні, а одні сині.
- А це ж навіщо такі?
- У чорних я буду ходити по болоті, а в синіх - по воді.

>* * * * *
Максим приголомшує:
- Божі корівки (комашкию - Авт.) лізуть з Божого світу...

>* * * * *
Чотирирічному Максимові розповідаю, що курити - шкідливо.
- А я ще з дитинства не курив, - пишається онучок.

>* * * * *
Максимко мріє:
- Виросту - буду молодим лікарем.

>* * * * *
Максим:
- Коли мені мине 19 років, то Дід Мороз приноситиме мені дорослі подарунки.

Людмила ГАНЖА, м. Нововолинськ