Богдан Конкевич (скоро матиме шість років) кілька років тому дебютував у рубриці “Вустами дитини”. Нині зібралося кілька аркушів нових записів. Деякі з висловлювань вирішили вам надіслати.

* * * * *
- Мамо, в тебе прищик вискочив!
- Бачу, сину.
- То покажи своєму педіатру, нехай щось дасть, щоб він назад заліз.

* * * * *
Очікуємо народження другої дитини.
Тато і Бодя грають у футбол у ...кімнаті.
Тато:
- Мамо, лови!
Мама:
- Ні, в мене не кидати!
Богдан:
- Та вона ж у нас ...животна!

* * * * *
Богдан повернувся з кухні зажурений:
- Я зайшов на кухню, а там Ласка (наша киця. - С.К.) тільки один “мурк” вимовила і замовкла.

* * * * *
Слухаємо радіо.
Мама:
- Ця група називається “Нірвана”.
Богдан:
- А що вона так сильно “нервнічає”?

* * * * *
На тему телереклами.
Чекає мультика “Сімпсони”, що транслюється на каналі М1. А там, як відомо, специфічна заставка. Богдан коментує:
- Тільки-но обіллються фарбою - і вже почнеться.

* * * * *
Або ж було ще таке...
Богдан:
- Мамо, принеси чікалки (ножиці. - С.К.).
- Синку, у мене так болить голова, аж пенькає... Принеси-но сам.
- То випий “Алькаприм”! - порадив синочок.

* * * * *
Іншим разом алкогольна тема виринула ось як...
- Мамо, мене останнім часом так сушить, що скоро горілку почну пити! - приголомшив нас Богдан.

* * * * *
Пояснюємо значення слова “зажурений”, мовляв, це такий засмучений...
Богдан додає: ...”сумний”, тобто коли їжу якусь не хочеш їсти й сидиш і плачеш...

* * * * *
У ванні раптом погано запахло - сусіди якусь гидоту злили у каналізацію.
Богдан, заходячи в туалет:
- Мамо, не переживай: зараз запах зміниться - буде пахнути тюфтельками...

* * * * *
І насамкінець про природне...
Богдан:
- Мамо, не ображайся і не сварися, але я зараз пукну!

Записувала “перли” свого синочка Світлана Конкевич.

* * * * *

Вітаю дорогу редакцію! Мої два сонечка - Сергійко (має майже шість років) та Русланчик (йому минуло три роки) - дуже люблять рубрику “Вустами дитини”. Висловлювання інших діток вони називають “анекдотиками”. Тож і вашій увазі пропонуємо кілька прикольчиків з їхнього маленького життя.

* * * * *
Чоловік відвіз Русланчика у дитсадочок на авто. Малий хоче похвалитися цією подією діткам і каже:
- Ага, ви прийшли ногами, а я приїхав пікаком (пікапом. - Авт.).

* * * * *
Ідемо з Сергійком зі школи (з підготовчої групи), а назустріч їдуть коні, запряжені в сани. Сергійко:
- Мамо, дивися, коні на лижах!

* * * * *
Влітку Русланчик спить у своєму ліжечку. В очка йому світить сонечко, заважає додивлятися сни.
Русланчик:
- Мамо, вимкни сонечко, бо очки горять!

* * * * *
Однорічна сусідська дівчинка разом із мамою прийшла до нас у гості, тож на Русланчика вже ніхто не звертає уваги. Він сумно зітхає:
- От коли я виросту і буду такий маленький, як Ілонка, то теж стану такий хороший.

* * * * *
Словничок Руслана
вихователька - мухователька
уазик - кавзік
батарейка - кабатейка
Сергій - Удзя
цибулька - бзюлька

* * * * *
Приїхали зі ставка додому. Руслан хвалиться:
- Так плавав-плавав, аж втопився.

* * * * *
Приходжу додому, а на ліжку лежить Русланчик і стогне.
- Ходи їсти, - запрошую його.
- Не піду, бо серце болить, - пояснює малий.
- А де ж воно? - допитуюся.
- А тут, - показує на... лоба.

* * * * *
Хлопці бавляться машинками. Щось не поділили між собою, і Сергійко розробив таку стратегію: “Мамо, продаймо Руслана й купімо багато машинок. А потім Руслан втече, і я з ним поділюся...”.

* * * * *
Сергійко виходить з курника. Запитую, що він там робив.
Сергійко:
- А я почув, що кудкудакає півень... Хотів у нього забрати яєчко.

Записала мама хлопчиків (на жаль, не вказала свого імені у листі й на конверті) з села Скобелка Горохівського району