Добрий день, редакціє газети “Сім’я і дім”!
Вирішила й собі написати вам про своїх діток. Їх у мене двоє: Яночці - сім років, вона закінчила перший клас, а Артемкові - три з половиною, він ходить у садочок. Вони у мене дуже потішні... Пропоную і вам переконатися в цьому.

* * * * *
Яночці шість років. Якось дивлюся, а на шпалерах ручкою написано “28”.
- Доню, - кажу до Яни, - навіщо ти пишеш по шпалерах - ми тільки-но ремонт зробили.
- Це не я, це Артем...
- Яно, Артем ще не вміє писати, а тут написана цифра 28.
- Мамо (обурено. - Авт.) - це не двадцять вісім, це вісімдесят два!!!

* * * * *
Вчимо уроки. Подолали вже математику, читання, письмо.
- Ну ось і все, - кажу до Яни, - можеш іти гратися.
- А ще ж не написали літери з англійськиної мови!..

* * * * *
Вчимо дітей говорити чарівні слова - “дякую”, “будь ласка” тощо. Але син іще маленький, тож зрозуміти, коли саме і яке слово доречно втулити, не може. Якось прошу його принести мені капці. Він чемно виконує моє прохання.
- Дякую, синочку, - кажу йому.
- Будь ласка, дякую, на здоров’я, - відповідає ввічливий Артемко.

* * * * *
Та сама тема: не може збагнути, коли настає сьогодні, завтра, зараз...
Одного разу Артем нашкодив, а потім попросив тата дозволу погратися в ігрову приставку. Чоловік відповів: “От коли будеш гарним хлопчиком - тоді й гратимеш”.
- Я буду завтра гарним, - не здається Артем.
- От завтра й гратимеш, - не поступається тато.
- То я буду... вночі гарним...

* * * * *
У Яни в садочку свято Весни: діти співають, танцюють, розповідають вірші. Після закінчення чергової пісні Артем вигукує на весь зал:
- Ну то коли вже прийде Дід Мороз?

* * * * *
Веду Артема в садочок. Перед нами туди-сюди бігають кури.
- Півнику, - звертається до головного “чоловіка” курячої сім’ї синочок, - ну чого ти бігаєш тут... як Вєрка Сердючка.

* * * * *
- Артемку, якщо в тебе буде багато-багато грошей, що ти собі купиш?
- Майонез!

* * * * *
Синочок проситься на вулицю. Я не пускаю, аргументуючи тим, що там сильний вітер, який сипле пісок в очі. Артем швидко знаходить вихід: “А я буду гуляти із заплющеними очима”.

* * * * *
Похресникові Владику п’ять років. Якось пішов із бабусею в церкву. Стоїть і постійно дивиться у вікно. Довго спостерігав за мухою, яка повзала по склу, а тоді й каже: “О, дивіться, муха у вікно заглядає”.

* * * * *
Повернулися діти додому.
Яна:
- Мамо, Артемкова вихователька просила, щоб на завтра принесли в садочок... бокал.
- Навіщо? - дивуюся. - Я ж уже занесла чашку.
- Мамо, не бокал, а кал, - серйозно зауважує Артемко.

* * * * *
- Синочку, дай-но відріжу нігтики, - кажу до Артемка й починаю з великого пальчика.
- О, ти мені “люкса” відрізала.
(Мав на увазі, що великим пальцем вказують, що все гаразд).

* * * * *
Напередодні Дня Святого Миколая.
Яна:
- Що ж мені покладе Миколай під подушку?
- А ти підійди до вікна, - раджу доні, - поклич Миколая і замов собі, що хочеш. Він неодмінно це принесе.
Яна підійшла і каже:
- Святий Миколаю, принеси мені, будь ласка, мобілку, - хвилинку подумала й додала: - Настоящу...”.

Записала мама діток Наталя ОСІЙЧУК зі Старої Вижівки