Доброго дня, редакціє газети "Сім'я і дім".
Всією сім'єю полюбляємо читати вашу газету, багато років передплачуємо. Сьогодні от хочемо поділитися приколами племінника Сашка.

* * * * *
Сашко сидить поряд із дідом на дивані. Дід чхнув, а внук йому:
- Будемо, діду, сьогодні з тобою пити!
- А я? - запитує бабуся.
- А ти ж не чхала! - відповідає Сашко.

* * * * *
Борюкався зі своїм двоюрідним братиком. Вибравшись на братову спину, коментує:
- Так бився, що аж борода болить.

* * * * *
Бабуся каже:
- Сашку, чим це ти так гарно пахнеш?
- Зубами. (Перед тим почистив зуби. - Авт.).

* * * * *
Граючись зі старшим братом, Сашко скаржиться:
- А мене Андрій дожимає (тобто доганяє - Авт.).

* * * * *
Так захопився малюванням, що забув про все на світі:
- У мене плюна (слина - Авт.) тече.

* * * * *
Якраз у той момент, коли всі сидять за столом, хоче вийти.
- То під столом пролізь, - радять йому дорослі.
- Під столом не можна, там же люди...

Записала тітка Наталія КОПИСЬ, м. Луцьк

* * * * *

Шановна редакціє тижневика "Сім'я і дім"!
Багато років передплачую ваше видання. Читаю газету з першої до останньої сторінки. Дуже подобається рубрика "Вустами дитини". Моєму маленькому внучку Ігорчикові аж три роки. Ось деякі з його "перлів".


* * * * *
Маленький Ігор сидить у хаті й дивиться у вікно (це було восени). Гукає:
- Бабуню, дивися, гусінь на яблуні повісилася.

* * * * *
Поки стояв біля вікна - побачив зграю ворон, що всідалася на яблуню:
- Дивіться, наші кури каркають, і волосся на них - чорне-чорне!

* * * * *
І знову про ворон: перед заходом сонця вони завжди пролітають на нашою хатою і голосно каркають. Дідусь до внука:
- Дивися, Ігорчику, як багато ворон летить.
А він мені:
- То не ворони, то каркаги.

* * * * *
Перед першим вересня всі діти йшли до церкви сповідатися - і дідусь взяв із собою на богослужіння Ігорка, а він малий іще, на місці не стоїть, крутиться, одне слово, бешкетує. Дідусь робить зауваження:
- Ігорчику, не можна так поводитися в церкві: Бозя все бачить і буде сваритись. Ти краще послухай, як гарно співає хор.
Малий у відповідь:
- Гарно співає? Що ж тут гарного - от Сердючка, та співає гарно, - можна руками й ногами викручуватись.

* * * * *
Ідуть селом корови. Ігор, дивлячись на них:
- Діду, діду, дивись, у корови так багато пісюнців поміж ногами, а у мене тільки один.
- То в неї такі великі циці.
- А чому вони гойдаються?

* * * * *
Заколов сусід кабана. Малий Ігор пішов подивитися:
- Діду, а хіба кабан змерз, що ви його грієте?

Записав люблячий дідусь Володимир Йосипович ПРИХОДАТ, с. Кременець