Іванкові Шепелю сьогодні минає три роки. Маленький дзвіночок гомонить щодня так багато, що всі хатні іноді хапаються за голови і просять: “Іванку, чш-ш-ш”. Та з іншого боку, тепер важко уявити дні без того нескінченного “А що то?”, “А де?”. “Мамо, а чого?” - часто доскіпується малеча. “Бо того”, - дає іноді відчіпного стомлена мама. “Це не відповідь”, - обурюється дитина. А починалася епоха говоріння так:

2 роки і 2 місяці
- До мене соплі ... лізуть...

* * * * *
Неділя. Відпочиваємо в бабусі Валі. Мама вийняла з шафи книжечки. В одній з них - пісеньки з нотами. Іванко довго ті нотки роздивляється - і:
- Оце сунички?

* * * * *
Зайшов з бабусею Сонею в магазин. Побачив розкладені в лотках курячі яйця. Здивовано:
- О, яйця ростуть!

* * * * *
Мама їде з Іванком у центр, де на них чекає тато, щоб піти погуляти.
- Біля прокуратури, будь ласка, - просить мама водія.
- Біля покулатули, бульаска, - і собі повторює Ваня.
Маршрутка слухняно спиняється, і Ваня, якого мама несе до виходу, голосно співає на цілий салон:
- Д-я-якую то-о-обі-і-і-! (з репертуару відомого гурту „Океан Ельзи”).

* * * * *
3 серпня 2005 року
Їдемо в маршрутці й сидимо біля вікна. Саме визирнуло сонечко, - якраз у вічі. Іванко, сердито затуляючись:
- Сонце дує.

* * * * *
4 серпня 2005 року
Купаємося. Уважно дивиться на душ, що висить, і на Г-подібний кран біля умивальника. Робить висновок:
- Мамо, дощик (тобто душ) стоїть, а кран - сидить!

* * * * *
Дорогою в садочок час від часу спиняється і зачіпає слід комариного укусу на ніжці:
- Комарик чухається.

* * * * *
2 роки і 4 місяці
З роботи повернувся дідусь Іван. Натомився, береться за спину.
- Шо, дідусю, - співчутливо питає малеча, - спина кашляє?

* * * * *
- ...Слізки ворушаться...

* * * * *
Мама вдягнула футболку, де зображене сердечко, всипане дрібними камінчиками. Ваня, зачіпаючи їх рукою:
- Мамо, шо то за... прищики?

* * * * *
Ваня лінується йти ніжками в садочок - умаслив маму, щоб понесла трішки на руках. Потому цілує її в щоку і, багатозначно зазираючи їй у вічі, співає „подяку” (мелодія незмінно улюбленого ним „Океану Ельзи”):
- Моя машина - остання любов!

* * * * *
У глибині парку якісь молоді панни розважаються.
Мама:
- Дівки регочуть.
Ваня:
- Собаки брешуть.

* * * * *
Мама з Ванею повертаються додому маршруткою. Якийсь симпатичний молодий чоловік сідає позаду них. Потім нахиляється до мами і запитує, чи доїде цією маршруткою на 40-й квартал.
- Звичайно, - каже мама.
Ваня, „інтуїтивно” вловивши „небезпеку”, голосно на весь салон:
- Мамо, а де тато?!!!

* * * * *
Вересень 2005 року
Мама скип'ятила молоко, - воно звурдилося, а тут якраз дитина просить свою порцію. Щоб прояснити Іванкові ситуацію, мама бере його на руки і, показуючи на каструльку, розповідає про те, що сталося. Ваня засвоюючи „інформацію”, перепитує:
- Молоко згорнулося, так ?
- Так, дитинко, скрутилося...
- ...і поламалося, - зітхає Іванко.

* * * * *
Йдемо з садочка, дитина тре кулачком очі.
- Що там таке, сину?
- Очки в сміттячко попали.

* * * * *
- О, мамин Іра пішла. (Іринчина мама пішла. - Авт.).

* * * * *
Вдягнули трусики, а вони „не туди” попали. Ваня крутиться:
- Бач, трусики мені ЩОСЬ роблять.

* * * * *
Дідусь Іван вранці:
- Все, немає нічки. І хай та нічка іде ... хай вона іде...
Онук Ваня (спокійно):
- В баню.

* * * * *
Дорогою до садочка мама розповідає синочкові, як називається те чи інше дерево. Так стали вітатися з берізкою, горобиною та обліпихою. Якось, повертаючись додому, Ваня каже:
- Добрий день, берізка, добрий день, горобина, добрий день... мам... ну... як її (забув, як називається обліпиха - Авт.) - пластилін!

* * * * *
Якось, побачивши бюстгальтер, - запитав у мами, як „оце” називається. Аби не обтяжувати дворічній дитині життя, мама назвала цей елемент по-простому - „ліфчик”. Дитина, вочевидь, почула „олівчик”, запам'ятала і якось у неділю ввечері, коли мама саме перевдягалася, а синочок збирався купатися, відбувся наступний діалог:
- Мам, будеш купатися?
- Потім.
- Ну, то зніми вже хоч того ОЛІВЦЯ.

Записали тато і мама ШЕПЕЛІ