Зичу здоров'я усім працівникам газети “Сім'я і дім”!
Із задоволенням читаємо вас, особливо рубрику “Вустами дитини”. Маю хороших друзів, які виховують двох діточок - Даринку (чотири роки) і Ярославчика (два роки). Мені часто випадає нагода з ними спілкуватися...
* * * * *
Чекаємо мого сина зі школи. Даринці кортить скоріше його побачити:
- От і де той Іванко так довго ходить? Скоро мені вже треба буде женитися, а його немає.
Запитую, що ж вона з Іванком робитиме, як ожениться?
- Шо-шо... Поженюсь і уроки з ним вчитиму.
* * * * *
Ідемо в магазин. Дорогою Даринка мені розповідає:
- У цій хаті якась баба живе... А тут тітка Ліда молоко купує (молочарня)... А тут церква, сюди баба Галя ходить...
- А що ж вона у церкві робить?
Даринка заплющує очі, складає рученята, як на молитву, й співає:
- Господі, помілюй, Господі, помілюй!
* * * * *
Даринка дуже боїться котів, а Іванко й радий подражнитися. Вона пищала, кричала, а потім видала:
- Ти, Іванку, такий великий хлопець, а як дурник.
* * * * *
Обоє з Ярославом ночують у мене (їхню родину спіткало лихо). Даринка частий гість у нас, а от Ярославчик завжди біля мами - йому всього два роки. Він вередує, кличе тата, а ми всякими правдами й неправдами намагаємося його втішити. Аж Даринка каже:
- От чого ти, Ярославе, плачеш? Дід Володя вмер і лежить, а мама з татом пішли до діда Володі. А ти не плач, бо ти не баба, а мужик. А мужики не плачуть!
* * * * *
Дивимося касету по відео. Випровадини в армію. На сцені дівчина вітає призовників. У неї костюм з великими блискучими ґудзиками. Даринка кричить:
- О, дивіться, тітка Алла - як капітан із ґудзиками у “Солдатах”!
* * * * *
Перебираємо картоплю, а Даринка розповідає моєму батькові всі свої вірші, співає всі пісні, які знає, годує його виноградом і при цьому не дає нічого робити:
- Ну не можна картоплю кидати, коли артистка виступає…

Записала Вікторія КИРИЧУК, с. Іванівка Рожищенського р-ну

* * * * *

Вітаю, шановна редакціє! І я, стара прабабуся, а колись учителька, ділюся з вами онуковими словесними чудасіями. Нашому Мирону вже майже чотири роки...
* * * * *
- Бабусю, як називаються гризуни (мав на увазі черв'ячки), що гризуть яблука? Гриз'яблука?
* * * * *
- Треба вишмаркати носа...
- Бо що там?
- Кози живуть.
- (Вередливо). Ну чому кози бабусі Люби пасуться у траві, а мої - в носі?
* * * * *
Йдемо на прогулянку. Дивиться на ворон, що вподобали собі довколишні дерева.
- Бабусю, а що, ворона на мене „косит лиловым глазом”? (З відомої пісні у виконанні Боярського).
* * * * *
- Бабусю, ти великий чемодан.
- ???
- А он у кіно на дядю з дипломатом сказали, що він великий дипломат.
(У мене під ліжком є старий, величезний німецький чемодан. - Авт.).

Записала Агафія Максимівна ЧЕРНЯК з Луцька