Наша дівчинка-перлинка Віолетта - маленьке диво із парадоксальним поглядом на світ. Ходити ми почали у вісім місяців, а тішити своїми висловлюваннями - у рік і три. Тепер нам рік і вісім, а смішинок вже трошки назбиралося. Зупинятися на досягнутому ми, звісно, не збираємося і щодня видаємо нові перли...

* * * * *
Віолетті 1 рік і 3 місяці
Я годую кашею Віолу і ляльку Катю. Обидві старанно їдять, особливо, звичайно, лялька. Після завершення процесу моя дівчинка знімає ляльчину голову, заглядає всередину й здивовано констатує: “МА!” (Нема)...

* * * * *
1,5 року
Розповідає ляльці казку про Курочку Рябу:
- Дід плаче, баба плаче, мишка плаче, курочка плаче... і коко плаче!

* * * * *
Віолетта прокинулася, а я лежу і вдаю, що сплю. Вона підсовується до мене:
- Мамо, вставай, будемо спатки...

* * * * *
Вчимо всіх дідусів-бабусів, як кого звати. Віолетта ніяк не може запам'ятати ім'я діда Василя, до якого їздила в село. Показую його на фото й запитую: “А це хто?”. “Дід... - напружено згадує дитина і згодом видає. - Козу показував!”

* * * * *
1 рік і 7 місяців
Разом розповідаємо казку про Колобка. Баба спекла вже Колобка, поклала на віконечко, щоб охолов. Колобок лежав-лежав, а тоді скік з вікна - і...
- ...розбився! - радісно додає Віолетта.

* * * * *
До старшого братика Андрія іноді заходять друзі-однокласники. Обоє Дмитрики. Тому для Віолетти всі хлопчики, окрім брата, Діми. І двоюрідний брат Владислав, який приїхав одного разу в гості, спочатку винятком не став. А за якусь годину дитина прибігає до мене вкрай здивована:
- Діму звати Владик!

* * * * *
Спілкування зі старшими не минає безслідно.
Розповідаючи казку про ріпку, Віола озвучує репліку Діда:
- Ти, бабо, не лежи, бляха-муха, а ріпку мені вирвати поможи...

* * * * *
Віолетта ходить за мною хвостиком і проситься на руки:
- Бери Ету, бери Ету...
Я не беру, бо маю якусь роботу. Дитина вдається до самореклами:
- Бери Ету, малу, хорошую...

* * * * *
Кажу дитині, щоб знайшла в шафі свою футболочку. Віолетта йде шукати:
- Футболочка, ку-ку!

* * * * *
1 рік і 8 місяців
Коли Віолетта десь вдариться чи дряпнеться, я її “цьомаю-бомаю”, щоб не боліло.
Якось вона наступає на лапу своєму улюбленцю - кошеняті Мурчику. Бідолашна тварина волає, а дитина щодуху несе її до мене:
- На, цьомай-бомай!

* * * * *
Вночі Віолу будить гавкіт сусідського пса. Мала просить крізь сон:
- Мамо! Виключ собаку!
Отакі-от ми малі говоруни. Сподіваємося, далі буде...

З повагою мама Наталка МУРАХЕВИЧ