Здрастуйте, шановні газетярі!
Передусім хочу подякувати за цікаву газету. Шкода лишень, що виходить тільки раз на тиждень. Пишу до вас, щоб поділитися кумедними висловами своїх діток та їхніх друзів. Моїй Яночці - дев'ять з половиною років, а Артемко- ві – п'ять років і вісім місяців.
* * *
Яна виконує домашнє завдання з української мови. Потрібно словосполуку замінити одним словом:
– Сильний дощ – злива, весняний розлив річки – повінь, суха трава... – думала-думала й каже: – Сухоребрик!
* * *
Артем їсть макарони з грибами. Наколов на виделку лисичку й каже:
– Яка ж вона малесенька, бідненька. Шкода її їсти, не хочу, щоб вона помирала.
Я йому пояснила, що вона варена і хоче потрапити в животик. Артем на те відповів:
– Тоді я проковтну її, не жуючи, щоб вона цілою до друзів потрапила.
* * *
Артем лягає спати й каже:
– Щось очі болять. І чого вони болять? Я ж на вечерю так багато картоплі з'їв!
* * *
Яна прийшла з вулиці й бігом на диван. Кажу їй, щоб помила ноги. А вона мені на те:
– Мамо, вони ж чисті. Я в них сьогодні нікуди не ходила.
* * *
Артем прийшов із садка й повідомив, що вихователька веліла завтра принести ручку для письма. Наступного дня вранці, виряджаючи в садок, даю йому ручку. Малий запитує:
– А сьогодні завтра чи вчора?
Пояснюю, що вчора було до того, як він лягав увечері спати, а завтра настане, як ніч мине. Хлопець похнюпився й каже:
– Вихователька сказала, щоб я приніс ручку завтра, а я її принесу аж сьогодні. Мабуть, сваритиме...
* * *
Їхній трирічний братик Орест бавиться з дітьми в садочку. Дівчинка, яка грає його дружину, біжить до нього, на що малий відреагував так:
– Олю, не біжи! Бо впадеш і все сало з ковбаски повипадає!!!

Наталя ОСІЙЧУК, смт Стара Вижівка