Хто винен – ось у чому питання

Хай скільки друзі запрошували пірнути в інтернет-чати – ніколи не погоджувався: шкода часу. Минулої суботи здався, але здався …мимоволі. Надійшов на електрону пошту якийсь лист. Щойно навів на нього мишку – він перекинув мене… Правильно, у чат – вселенську віртуальну говорильню. На тій сторінці обсмоктували банальне, здавалося б, питання – чоловічої зради…
«У мене в голові паморочиться, як тільки подумаю про СЕКС З КОХАНКОЮ, – розповідає на інтернет-чаті 34-річний Роман. – Серце ладне вистрибнути з грудей, відчуваю, як пульсує кров… Дозволяю собі говорити і робити те, що ніколи не посмів з дружиною. Цей роман так контрастує з передбачуваним сімейним життям, з роллю чоловіка та батька, який постійно жертвує власними інтересами.
Це тоді, коли кохаєшся не тому, що треба, а ТОМУ ЩО ХОЧЕШ».
«Ми з Ритою стали коханцями всього півтора року тому, але нині ВОНА МЕНІ БЛИЖЧА, АНІЖ ДРУЖИНА, з якою прожив 15 років, – розповідає Костянтин. – Нещодавно мав відповідальний день – співбесіду на новій роботі. Рита вранці зателефонувала й сказала, що все буде добре. А дружина навіть не згадала про те, що мене чекає. Певна річ, що й радістю перемоги поділився не з нею, а зі справді близькою мені людиною. Моя благовірна тільки наступного ранку запитала, скільки я тепер отримуватиму, і все».
«Щойно вподобаю нову жінку – мов крила виростають, – зізнається 42-річний Антон, як він написав в анкеті чата, чоловік з 15-річним стажем, батько трьох дітей. – Я не хочу йти від жінки, і всі ці пригоди потрібні тільки для того, щоб урізноманітнити життя. Без цього було б нудно».

ТИПОВІ СЦЕНАРІЇ, чи не так?
Можна додати ще такі сентенції: «Я періодично зраджую, але не хочу йти з сім’ї… Я її люблю, мене не вдовольняє не так секс, як нестача того, з чого він починається, відчуттів до коханої людини… Коли ми в ліжку з коханкою, думаю, як там дружина, і у мене нічого не виходить. Удома згадую, що вчора згрішив з коханкою, і… Жінки відчувають, що чоловіки зраджують, але не можуть і не хочуть увірувати в це…»
Я закрив цю сторінку. Гадаю, знаю, ЧОМУ МУЧАТЬСЯ всі ці люди.
Найлегше згадати про переломні моменти, які не всі витримують. Найважче випробування – це перший рік спільного життя: або ви стаєте родиною, або розходитеся назавжди. Перші місяці молодята любляться, зі спальні чути щасливе цвірінькання. Уже через півроку обом хочеться втекти з дому, засісти в кав’ярні й побідкатися колезі/коліжанці. Його вже не влаштовує її апетитний досі животик і пельмені з крамниці… А її попервах обурюють пізні приходи додому й пивний животик, потроху бурчить з цього приводу і врешті береться його пиляти.
І чоловіки починають шукати компенсацію бурчанню-пилянню. Жінка може втекти від чоловікових наїздів до тієї ж подружки, у крамницю по банальну нову кофтинку, а в чоловіка вибір невеликий і, скажу вам, примітивний… Так-так, увага іншої леді.
Втім усе згадане вище – тільки ролі, які грають дві не задоволені шлюбом людини. Хто і чому написав їм сценарій?
Знайомий психотерапевт розповів якось, що чоловіки, які вряди-годи стрибають у гречку, пояснюють свою поведінку здебільшого браком фантазії, емоцій та різноманітними табу в ліжку. Вона хоче кричати , але соромиться. Він замість кохатися годинами ладний хвалитися розмірами свого «інструментарію»… Чому б нам не робити в шлюбному ліжку усе те, чого шукаємо, йдучи наліво?

МИ НЕ ХОЧЕМО ВІДКРИВАТИСЯ.
Зізнайтеся, що цілковите задоволення собою і нею у шлюбі й ліжку бува тільки тоді, коли між вами максимальна душевна інтимність. Що більша вона, то вищою є ваша насолода. І певна річ, коли кохаються двоє з закритими душами, чекай зради...

САМОСТВЕРДЖЕННЯ. Це тоді, коли мужчина не розвивається. Біологічних років цьому донжуанчику, наприклад, 35, а психологія у нього двадцятилітнього. Він скрізь і всім прагне довести, що він най-най-най… Про таких кажуть, що шукають пригоди на свою… Ці пригоди відомо чим закінчуються. Радив би цим хлопцям сходити до психолога…

Є тут ще й ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ.
Це важко збагнути, але дикий капіталізм породив …традицію зраджувати. Найбільше таких диваків зустрічав серед хлопців небідних. Не повірите, але всі плакалися приблизно так: щойно якусь копійку заробив – жінка почала рулади заводити: ну що, уже гроші маєш, то й коханку собі заведеш, чи не так? Таке враження, що благовірні підштовхували своїх годувальників до стежки обабіч гречаного поля… Хлопці, не раджу вестися на такі «вмовляння», вас на все не стане… Дівчата, вашим милим скоробагатькам хочеться мати поряд відповідну своєму статусу жінку. Не про красу й молодість йдеться. Жінка мусить розвиватися разом із чоловіком і бути йому опорою. Якщо вдома чекають, то «навіщо звідти втікати. Можна, звичайно, бідкатися на те, що “тебе ніколи немає вдома”, я нікому не потрібна»... Вибирайте або біля спідниці бідний і слухняний, або в бою, але живий і багатий. А брак уваги можна і потрібно компенсувати яскравими вихідними.
А ще адвокати подружньої зради, бува, так виправдовуються: зрадив, бо був дурнем, або був п’яним. Можливо, з ким не буває. Та все ж… НЕ ВІРЮ, див. написане вище.
Врешті, згадаю про майже психіатричну причину – на зло. Себто на зло кондукторові піду пішки. А кому від цього стане легше, що ти образишся й помандруєш досліджувати іншу? Якщо мужиком назвався, підійди першим і виправ ситуацію.
От, власне, і про «ВИПРАВ СИТУАЦІЮ». Запитайте в себе, як часто говорили з благовірною про секс, чи можете пригадати, що цікавилися у подружки, як їй краще і яскравіше? Не заперечуватимете, що ці питання не стануть для вас непосильними. Не мовчіть!
Мужики, годі дивитися на жінок як на інструмент приготування улюбленої їжі (не про борщ йдеться:) ) і шукати у найріднішій людині схожість з модельками «Плейбоя». Насправді потяг чоловіків до жінок не вписується в сучасні канони глянцевої краси.
А якщо цю «Чоловічу розмову» читають жінки… Рідні, усе наше плем’я мріє бачити в жінці одночасно подружку й коханку. Якщо соромитеся бути такою, вам важко буде вберегти себе і його від зради. Надто це стосується пунктика «бути коханкою» – за нього чоловік буде вам вельми вдячним, бо нічого так не спонукає мужчину до активних дій, як усвідомлення того, що він бажаний.

Пишіть мені на адресу редакції та на електронну скриньку: lutsk2007@yandex.ru


Іван БОГДАНОВИЧ