Про те, чому так багато в нашому житті так багато деструктивних особистостей, де початок насильства, жахіть і чи можна з цим боротися, – у розмові з директором Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння, письменником і журналістом Валентином БАДРАКОМ.

«У КОЖНІЙ ЛЮДИНІ ЖИВЕ ДЕСТРУКТИВНЕ НАЧАЛО»
– Пане Валентине, світ побачила ваша третя книжка з серії «Стратегії» – «Стратегії злих геніїв», де йдеться про найвідоміших світових деспотів – Калігулу, Нерона, Чингісхана, Катерину Медичі, Івана Грозного, Григорія Распутіна, Сталіна й Гітлера, Саддама Хусейна й бен Ладена. Що нового розповіли читачам, бо, як відомо, чимало вже сказано про цих деструктивних особистостей?..
– Насамперед моя робота вирізняється тим, що не є науковою, а основана на тринадцятирічному вивченні біографій і мотивацій людської діяльності. Все це склалося в таку собі матрицю, й у підсумку 2005-го вийшла книга «Антологія геніальності», що її торік перевидали як «Стратегії геніальних чоловіків», відтак «Стратегії геніальних жінок». Тоді я охопив двадцять сім чоловічих та шістнадцять жіночих портретів. Злих геніїв відшукав десять.
– Яка головна ідея книги про цих свавільних правителів?
– На прикладах відомих історичних особистостей продемонструвати, що прагнення до руйнацій, насилля, жорстокості є в кожному з нас без винятку, що деструктивні імпульси домінують тоді, коли суспільство чи держава дають їм легітимність. Я не раз запитував себе: «Чому раптом суспільство дозволяє появу деструктивних особистостей?» Це питання наразі глобальне, бо таких людей багато серед української еліти. А причина ось яка: деструктивні особистості, себто руйнівники, завжди опираються на той прошарок людей, що жадають випустити власних демонів, хочуть показати себе як таких, що спроможні на щось... Це Малюта Скуратов на службі в Грозного, Берія у Сталіна... Всі вони були неабиякими мерзотниками. Себто деструктивні лідери, маючи харизму, знання, оточували себе певними людьми…
– Пане Валентине, перш ніж говоритимемо про сучасний світ, скажіть, де, на вашу думку, заховано корені деструктивного?
– За твердженням багатьох психоаналітиків, у кожній людині живе деструктивне начало, яке, до речі, безпосередньо пов’язане з сексуальною сферою. Приміром, Іван Грозний роздягав убитих або жертв, що були на порозі смерті, Калігула мав інтимні стосунки з сестрами… Не вдавалися до цього лише ті, хто різко зосереджувався на владі як компенсації власної неспроможності. Щоправда, характер компенсації неспроможності розвивати щось мають і сексуальні мотиви, і мотиви влади. Приклади – Хусейн і Сталін, що за ними не помічено сексуальної розбещеності, але це відбилося на їхньому потомстві. Наприклад, старший син Хусейна насильно утримував цілі тюрми жінок. А щодо того, звідки деструктивне, то, приміром, Грозного виховували як государя, але ображали як дитину. Він бачив смерть, кров, насилля, вбивства, знущання. Ці подразники якоїсь миті заволоділи ним і змусили повернутися до темних бажань.
– Отже, деструктивними стають, а не народжуються…
– Усі люди народжуються однаковими й мають унікальний шанс досягти найвищого рівня самореалізації, навіть ті, що мають фізіологічні вади. Але для цього потрібні певні передумови, що водночас можуть спрацювати проти них. Приміром, чому вдався до творчості Леонардо да Вінчі? Він незаконнонароджений, ще й лівша, що було прокляттям, не вчився, не знав мови… Був нелюбимий, дитинство присвятив поверненню батьківської любові, привернути увагу. І коли на дверях щось намалював і воно сподобалося оточенню, отоді відбувся прорив. Йому хотілося довести, що він ліпший...
Інший приклад – Гітлер. Народився четвертим, троє дітей до нього померли. Мати в домі була прислугою, свого чоловіка називала хазяїном. Звідси дивне ставлення сина до матері: він любив її і ...зневажав. Мама підтримувала його маячливі ідеї і запевняла, що він …народився божественним… У Гітлера зростала ненависть, він опустився на соціальне дно, став бомжем. Але коли почалася війна, знайшов себе: став солдатом (при цьому його структура особистості не змінилася, ба навпаки: те, що відчував у дитинстві, себто ненависть до всього живого, почало прогресувати). Вчув, що може володіти аудиторією, тому його боялись. Він просто заворожував негідників…
НАЙДЕСТРУКТИВНІША ЛЮДИНА СУЧАСНОСТІ – ДЖОРДЖ БУШ
– Повернімося до сьогодення. Можете назвати найдеструктивнішого українського політика?
– Скажу не як політолог, а як людина, що вникла у структуру особистостей. На жаль, українська політика має деструктивний характер. Нині бачимо лише перемоги над опонентами, а от досягненнями похвалитися ніхто не може. Гадаю, найдеструктивніша – Юлія Тимошенко, а найконструктивніший – президент Ющенко. Щоправда, його одухотвореність ховається за спинами осіб, які є деструктивними…
– Відтак він може змінитися…
– Ющенко не стане диктатором, бо його особистість сформована.
– А як щодо Януковича?
– Гадаю, через обмеженість влади він не зможе проявити себе, як яскрава деструктивна особистість, хоча потенційно міг би нею бути…
– Щось не вельми зрозуміло: деструктивність – це добре чи погано?
– Насамперед це характеризує особистість. Якщо для подружнього життя, то дуже погано, а от у масштабах держави інколи це здобутки. От, приміром, навіщо суперечлива Маргарет Тетчер почала війну з Аргентиною? Деструктивний момент, що приніс і для неї, і для Британії найбільші дивіденди. До речі, якби вона була чоловіком, то ця фігура ніколи не запам’яталася б. А от чому Буш – найдеструктивніша особистість у світі, не може чинити так як, приміром, Хусейн? Бо там існує могутня демократична система. Якщо тих путінів, бушів не стримувати, може настати страшне. Грозний попервах теж був добрим хлопчиком…
– Але чому така величезна увага до цих особистостей?
– Як не дивно, але деструктивні особистості притягують увагу тому, що діють на інстинкти, вони оперують найсуттєвішим у людській душі. А позаяк деструктивні імпульси живуть у кожному, то це і є сильними подразниками для мозку. Цим і цікавимося...
– Не боїтеся, що те, про що заявляєте, почують наші владці?
– Сьогоднішня політика – це безвідповідальність. Яскраві гасла часто не доводять до справ. Але є політики нової формації, які таки відповідають за свої слова. Стосовно Юлії Тимошенко, то, незважаючи на деструктивність, вона є найкреативнішим політиком: єдина, яка спроможна володіти аудиторією, впливати на інстинкти. У неї великий потенціал, бо вона жінка, що свідомо відмовилася від природної жіночої мотивації, тож має переваги над чоловіками. Але чи зможе вона свої політичні перемоги використати на благо України? Хтозна, особистості можуть змінюватися.

СіД-інфо
Валентин Бадрак, кандидат філологічних наук, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, директор агентства оборонних новин «Діфенс Експрес», член Громадської ради при СБУ.
Народився 29 листопада 1968 року в Черкасах. 1989-го закінчив Рязанське вище повітряно-десантне училище, а 1991 року вступив до Київського державного лінгвістичного університету (факультет німецької мови). Захистив дисертацію на тему «Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат».
У 1999–2001рр. – головний редактор журналу «Міжнародна безпека».
Автор десяти наукових статей, п’яти книжок. Володіє англійською, німецькою мовами. Одружений, батько двох дітей.


Жанна Куява