...Так, уперше Валерка взяв гітару до рук у п’ять років, і відтоді з нею не розлучається. Перший інструмент коштував 18 радянських карбованців, його хлопцеві купила мама. Відразу почав експериментувати: прилаштовув до неї усілякі пристрої, приєднував саморобні підсилювачі. Стальні струни Валерій змінив на нейлонові й дуже цьому зрадів, адже вони були м’якшими, не ранили пальці. Разом із друзями, які також цікавилися інструментальною музикою, хлопець ходив на концерти, спостерігав, як грають на весіллях, як правильно підбирають акорди.

Першою серйозною школою, де Дідюля здобув базові знання і навички виступів перед публікою та самостійно заробив перші гроші, був ансамбль «Алые зори». Там він почав кар’єру третім гітаристом.
Невдовзі після розвалу гурту перспективний музикант влаштовується на роботу в ансамбль фольклорного танцю «Білі роси», але вже як звукорежисер. Саме з цим колективом Дідюля вперше побував у Європі. Тоді в Іспанії почув музику стилю фламенко, який і визначив його музичні смаки, врешті, його долю як виконавця. Після приїзду з Європи переможець багатьох конкурсів і фестивалів гітаристів переїжджає до Москви, щоб підкорити вибагливу публіку. Початок тамтешнього життя солодким не назвеш: бездомний музикант грав на Арбаті, ночував у випадкових знайомих.
А далі все було як у казці: зустріч 2000 року з відомим продюсером Йосипом Пригожиним і перший кліп з участю балету Алли Духової «Тодес». Згодом вийшов дебютний альбом музиканта «Фламенко», і про талановитого музиканта заговорили у Європі. Утім продюсер Валерія не розумів, як можна просто грати музику, пропонував йому працювати лише в пісенному напрямку. Відтоді концерти Дідюлі перетворилися на яскраве шоу. На одному з них побувала й журналістка «Сім’ї і дому».
– Валерію, що надихає вас на створення таких композицій?
– Позитивне ставлення до життя. Любов, спілкування з природою та людьми, цікавість до того, що відбувається навколо. Подобається відвертість, чесність, що спонукає передавати такі ж відчуття у своїх звуках, міміці, жестах.
– То яким чином природа впливає на вашу творчість?
– Пам’ятаю, як створював кожну свою мелодію. Наприклад, коли вперше був на просторах океану, приголомшила його масштабність та енергетика. Опісля написав композицію «Океан». Те саме з твором «Сатиновые берега». Спочатку на лоні природи народилася мелодія, потім з’явилася ідея з фортепіано і па. Якось ми сіли разом із Дмитром Маликовим, створили таку цікаву композицію.
Або ж мелодія «Посылка из Румунии». Колись мені справді поштою передали з Румунії надзвичайно рідкісну книжку – «П’ятитисячник акордів». Я отримав те, про що мріяв! Тому в однойменній композиції чіткий ритм, пульс, рух. Інколи думаю, що, може, не варто називати інструментальні речі, а тільки нумерувати. Нехай слухач сам їх називає, як йому до душі...
– Як народжуються ваші віртуозні гітарні малюнки?
– По-різному. Буває, що одразу, а буває, що довго не виходить. Тоді роблю перерву. Іноді це логіка, іноді – планомірний розрахунок. Трапляються і такі щасливі моменти, коли мелодія народжується за добу – від ідеї і теми до способів її втілення. Так було з композицією «Лейла», що є ще й у пісенному варіанті. Зрештою, у творчості ніколи себе не силую. Адже музика – стиль мого життя. Ми добре відчуваємо один одного. Я живу в музиці, а вона живе у мені.
– У вашій творчості простежуються як іспанські, так і східні мотиви. Які ще країни плануєте відвідати і чи вплине це на наступні композиції?
– Вважаю себе громадянином планети Земля. Не зупиняюся на чомусь одному, постійно експериментую, заявляю про себе як композитор, музикант і продюсер. Я безмежно щасливий, що можу подорожувати. Уже встиг побувати у Франції, Туреччині, Єгипті, на Корсиці, а також в азійських країнах – Узбекистані, Таджикистані, Вірменії. Знайомство з такими різними культурами допомагає мені робити свою музику колоритнішою та різноманітнішою. Від іспанської культури взагалі не почуваюся відірваним, оскільки постійно стежу за музичними новинками.
– Деякі з ваших композицій є в серіалах та кінофільмах. Спеціально пишете для них музику?
– Спеціально для кіно не пишу й не писатиму, адже мені це просто не цікаво. Та деякі композитори звертаються до нашої творчості, відбирають уже створену музику і якось її інтегрують.
– Чим ще нас здивує Дідюля?
– Найближчим часом плануємо випустити DVD про творчість нашої групи. Паралельно працюємо над створенням нового альбому. Загалом маємо три різні програми – з різною режисурою, естетикою, підходом та забарвленням. Наступного разу подаруємо глядачам нові враження та відчуття, іншу програму, не менш цікаву і захопливу.
– Як вам Україна, адже ви чи не вперше виїхали з гастролями за межі Києва?
– Поняття «Західна Україна» відчули, ще коли їхали в автобусі. Нас вразила ваша індивідуальність. Усюди чисто, прибрано, доглянуто, гарні будиночки. В Україні ми не вперше гастролюємо, і вже встигли з багатьма потоваришувати. Сподіваюся, наша дружба міцнішатиме, і ми надалі зможемо дарувати свою музику українській публіці.


Розмовляла Тася ОСТРОВЕЦЬ