Здається, у часи горбачовської перебудови, коли тільки увійшли в моду телеінтерв’ю в прямому ефірі, Кобзон звернув увагу ведучого на певні особливості студії, а той відповів, що проект фінансується його дружиною. «Вам пощастило, – мовив співак. – А я свою сам змушений спонсорувати». Отже, все залежить від чоловічого щастя. А якщо серйозно, то проблема (толерантніше, тема) давня. Ще коли чоловіки зі списом полювали на мамонта, либонь, уже існували представники сильної статі, які були не проти, щоб замість них це робила жінка. А що ті старожитні – рожеві (чи голубі?) чоловічі мрії – нині зреалізувалися з такою нищівною потворністю, пояснюється не лише деградацією чоловіків, але й таким очевидним фактом: завжди були жінки, які заради чоловіків готові, як висловився б Зощенко, однією рукою колисати дітей і прати коханому лахи, а іншою (шкода, що у жінки лише дві руки) ганятися за мамонтом. Утім, на відміну від чоловіка, який дбає для власної користі, жінка робить це завжди з любові, з обов’язку, з жалю... Жінка – слабка стать, але найслабше її місце – чоловік.
Література не лишила цю тему без уваги. Переглядаючи романи минулих століть, мало не в кожному знайдемо чоловіка-негідника, який одружується не з дівчиною/жінкою, а з її приданим. У Бальзака заміжні жінки страчували на коханців не тільки власні статки, але й маєтки своїх дітей. А з легкої руки Дюми (сина) виник навіть термін «альфонс» – так стали називати чоловіків, які утримували своїх коханок. Варто зауважити, що жінка в ту пору самостійно грошей не заробляла (йдеться про аристократів та буржуа), тож усі ті кошти, якими вона обдаровувала свого утриманця, дісталися їй від інших чоловіків (від батька або від чоловіка, з яким була в шлюбі), себто і сама вона перебувала на чужому утримуванні.
Нинішня ж ситуація кардинально інша. Сучасна жінка заробляє самотужки. Вона матеріально незалежна від нього... Але чоловіки продовжують поводитися так, наче нічого не змінилося, і вони – та головна колона, на якій тримається стеля їхнього дому й небо усього світу. Щодо сфери діяльності, то чоловіки з легкістю здали позиції в усіх місцях, де доводилося важко працювати, але дотепер запекло опираються там, де йдеться про владу, великі гроші... Подивіться, як нелегко Юлі серед чоловіків-політиків.
Чоловік з жінкою сходяться не для того, щоб змагатися, хто зароблятиме більше грошей. Їх зводить кохання. Воно й має бути законодавцем у сім’ї. Байдуже, що дружина робить бізнес і заробляє мільйони, а чоловік приносить додому учительську чи лікарську зарплату. Як на мене, нема нічого страшного, коли чоловік користується коштами дружини, яка, заробляючи їх, реалізовує себе. Але абсолютно неприйнятно, якщо жінка працює, утримуючи не тільки дітей, але й бездіяльного та безвідповідального чоловіка... На жаль, це феномен доби. Принаймні у наших пенатах.

Василь Слапчук