Український співак Alex Luna – володар рідкісного чоловічого сопрано. Ось уже кілька років поспіль він бажаний гість столичних ресторанів, клубів та корпоративних вечірок. А от загалу став відомий після того, як на музичних каналах з’явився його перший кліп на пісню «Свет луны». Після цього Алекса почали називати «казковим хлопчиком». Проти такого прізвиська він не заперечує. Навіть навпаки: каже, що воно йому лестить. У перерві між подорожами до Росії та Німеччини співак розповів СіДу свою історію успіху.

– Відверто кажучи, дивуюся: як тебе ще досі не переманили за кордон? Адже таким голосом, як у тебе, можуть похвалитися лишень кілька десятків чоловіків у світі. Чи ж оцінять у нашій країні належним чином?
– Докладаю всіх зусиль, щоб в Україні чоловіче сопрано цінували. Не скажу, що цього у нас не роблять, але я сподіваюся на ще більшу популярність та вокальний успіх. Колись я навчався за кордоном – брав майстер-класи, а нещодавно ось давав концерт у Москві. Не так давно пропонували навчатися у Берліні. Гадаю, у мене все ще попереду, невдовзі я таки погоджуся. Адже столиця Німеччини – місто хороше, та й умови контракту дуже вигідні. Риба шукає, де глибше, а людина – де ліпше. Розглядаю як варіант на майбутнє – працювати за кордоном, а жити все-таки в Україні.
– Твоє справжнє ім’я – Олександр Тищенко. А як перетворився на співака з ім’ям Alex Luna?
– Тоді, коли знімали кліп на пісню «Свет луны». У перший день роботи міркували, який гідний та звучний псевдонім узяти. Теперішній варіант мого сценічного імені запропонував режисер кліпу Анхель Грасіа. Мовляв, пісня так називається італійською – Luna. Під цим псевдонімом виступатиму й далі, бо мої справжні ім’я та прізвище зовсім не сценічні й не пасують до тієї музики, яку я співаю. Крім того, на українській естраді був уже співак з таким іменем – Олександр Тищенко. Ми не родичі, просто знайомі.
– Коли кілька років тому вперше побувала на твоєму виступі, зрозуміла, що твій голос для рафінованої публіки. Чому тепер ти вирішив вийти на рівень поп-співака?
– Упродовж усього цього часу докладав певних зусиль, аби вийти на велику сцену. Адже співати – це справа мого життя, і це я роблю професійно. Тому хочеться, щоб упізнавали, щоб з моєю творчістю знайомилося щораз більше людей.
А виступаю давно – грав головні ролі в першому українському мюзиклі «Екватор»... І ось тепер почався новий етап моєї творчості. Ми зняли перший кліп, готуємо перший альбомом, до якого увійде приблизно дванадцять композицій. Працюємо над новим кліпом на дуже гарну пісню про фігурне катання.
– Тобі не шкода голосу? Адже коли ти виходиш на широку аудиторію, не всі тебе розуміють. Як кажуть, не метайте бісер..!
– Певна річ, що не шкода. До цього я вже мав своїх слухачів, тож певен, що з’являтимуться й нові. Гадаю, моя музика має подобатися не тільки людям з класичною музичною освітою чи, наприклад, з трьома філологічними. Мені здається, що музика – це поняття асоціальне і не має якихось матеріальних підтекстів. Так само мій продукт: може комусь бути до душі, а комусь – не зовсім.
– На твоєму сайті пишуть, що ти співак, який відбувся. Які знакові події наближали тебе до визнання?
– Найперше, це слова мого PR-директора. Відверто кажучи, щиро радий, що він вважає саме так. Вочевидь малося на увазі те, що, на відміну від багатьох наших артистів, я здобув професійну музичну освіту, цілеспрямовано навчався. Відповідаючи на ваше запитання, можу сказати, що на шляху до успіху здолав три сходинки. Першу – коли вступив до Київського концертного вищого музичного училища імені Глієра (клас академічного вокалу). Другу – коли грав головні ролі в першому українському мюзиклі «Екватор». І нарешті, третю – коли почалася моя сольна кар’єра та вийшло дебютне відео «Свет луны». Гадаю, що на цьому не зупинюся...



Вікторія СТОЯНОВА