Розлучення в сім’ї – проблема не тільки дорослих. Діти, яких ставлять перед вибором, з ким жити і кого любити, здебільшого кажуть: «З обома». Їм не збагнути вищої батьківської філософії про те, що «я твою маму (тата) розлюбив». А як бути, коли дитина, навпаки, просить, щоб мама покинула тата? Шукати відповіді на ці запитання нам допомагали лікар-психіатр, священики, психологи і самі діти.

лист відчаю
«Шановна редакціє, звертаюся до вас по допомогу. Кілька місяців тому я з чоловіком розлучилася. Те рішення далося мені дуже непросто: наш шлюб тривав майже 10 років, і ми маємо спільного сина.
Проблеми почалися, коли чоловік почав заглядати до чарки. Щовечора повертався п’яний додому і для нас із Тарасиком починалося пекло…
Я – віруюча людина. Знаю, що ніколи не можна ухвалювати такі рішення поспіхом. Але коли одного разу мій Тарасик заявив: «Мамо, якщо ти з ним не розлучишся, я втечу з дому!» – терпець увірвався…
Після того як ми роз’їхалися, син став спокійнішим. Живемо з ним удвох, і я помічаю, що він схвалює мій вибір. Але й досі не знаю, чи варто Тарасикові спілкуватися з батьком. Розумію, що дитина має знати та любити обох батьків однаково. То як бути?»
Вікторія О., м. Луцьк

«НЕМА ТОГО КРАМУ, ЩОБ КУПИТИ ТАТА Й МАМУ»
Коментує лист лікар-психіатр Євген Шимонович
– Насправді найчастіше причиною розлучення є чоловіки. І нічого в тому дивного, бо мати за своєю природою більше дбає про дітей, ніж батько. Мати в останню чергу ухвалює рішення, що далі таке життя неможливе, що воно починає шкодити їй і майбутньому дітей.
А батьківський алкоголізм – то одна з найпоширеніших причин розлучення. Він призводить до руйнування життя, сім′ї та проектується на долю кожного – батька, матері й дітей. Останні, як правило, не вельми нарікають на рішення матері розлучитися: вони були свідками всіх негараздів у домі. Якщо батько – алкоголік або психопат, який звик, що все має бути так, як він каже, який не зважає на думку жінки та дітей, який наводить лад тільки на тверезу голову чи, ще гірше, лише після того, як вип’є, то не тільки для матері, а й для дітей цього задосить. І врешті-решт вони полегшено зітхають, коли мама ухвалює рішення розлучитися. Інша річ, що жінці не так легко це зробити. Адже вона, як правило, сидить удома, ніде не працює, а він приносить додому хоч якісь рештки заробітку, а якщо не приносить, то однаково в нашому суспільстві побутує правило – «нехай діти мають батька».
Загалом наші чада напрочуд толерантні до вчинків батьків. Я ніколи не чув, щоб діти, тата-маму яких позбавлено батьківських прав, на них нарікали. Дивним є їхнє бажання виправдати своїх отця-неньку.
Коли тато з мамою розлучені, але кожен з них намагається довести дітям, що він їх любить, – то найменша біда. Хоч це іноді, навпаки, розбещує дітей, спонукає їх до маніпулятивної поведінки. Гірша ситуація, коли матір не допускає дітей до тата і його батьків. Серед того, що є, треба спробувати знайти найменшу біду. Мій рецепт: не забирайте від дітей батька чи маму. Коли тато не допомагає і махнув на кровинок рукою, то вони з часом все самі зрозуміють й оцінять належно вчинок і матері, і того ж батька. Але тільки так можна зберегти гідність дітей. Вони знатимуть, що у них є тато і є мама, які просто живуть окремо. Не сиротіть своїх діток! Якщо у вас одне з одним не склалося, дайте, щоб вийшло у них. Не псуйте їм життя.


що каже церква?
«ДІТИ БАТЬКА НЕ ПОВЧАЮТЬ»
Владика Михаїл, єпископ Луцький і Волинський:
– У Священному Писанні сказано чітко: «Залишить чоловік матір свою і прилучиться до жінки своєї, і будуть двоє як плоть одна». Тобто ні батьки, ні діти не мають стосунку до одруження – лише чоловік та жінка. І саме вони мусять стояти на засадах збереження сім’ї. Діти не мають втручатися у ці взаємини.
Ми категорично проти розлучень. Людина, яка знайшла собі пару, має прожити з нею все життя. Але, зважаючи на обставини, що виникають, ми не можемо бути надто суворими. Є ж різні причини. Найпершою може бути подружня зрада, другою – відсутність дітей, третьою – обман, коли людина до одруження приховала якусь ваду чи хворобу і це на заваді нормальному сімейному життю. Ще одна – коли такий шлюб загрожує життю одного з подружжя чи дітей, наприклад, коли чоловік знущається з рідних.

«ВУСТА ДИТИНИ – ГОЛОС АНГЕЛА»
Владика Маркіян Трофим’як, ординарій Луцької дієцезії римо-католицької церкви:
– То дуже трагічно, коли діти просять батьків розлучитися. Для мене це так важко, що я й відповіді не знаходжу. То вже справді мусить бути пекло на землі. І якщо навіть діти просять, можливо, є потреба у сепарації (коли єпископ дає дозвіл на те, щоб чоловік і жінка, не розриваючи шлюбу, проживали окремо). А коли діти, навпаки, просять не розлучатися – то голос ангела, до якого треба конче прислухатися. Для мене кожне розлучення – жахлива трагедія. Бо сім’я – безцінний дар Бога, і його треба рятувати.
Потрібно жити для дітей, не раз пожертвувати собою. Навіть якщо різні характери й дуже тяжко – все-таки жити разом заради них. Я безмежно вдячний Богові за своїх батьків. Лише тепер розумію, яких родителів мав. Мій батько до матері ніколи голосу не підвищив. Я не чув, щоби вони коли посварилися. Ми жили мирно, щасливо і з почуттям цілковитої безпеки. Для мене дім був безпечним островом. Додому зі школи біг із великою радістю, бо знав, що вдома спокій та злагода.
Католицька церква не знає, що то таке – розлучення. У нас це неможливо. І немає жодної сили, жодної обставини, яка дала б право на розлучення. Не важить – є діти чи їх немає. Коли ситуація така, що сімейне життя нестерпне, церква намагається знайти всі можливі способи, щоби зрозуміти людей і допомогти. Один із них – це вже згадувана сепарація, коли чоловік п’є чи має психічну хворобу. Другий – ствердити, що одруження не було взагалі, коли одна зі сторін приховала факт попереднього шлюбу чи важку хворобу.

ДИТЯЧИЙ ДОСВІД
Ліббі Різ, маленька жителька міста Рінгвуд у графстві Гемпшир, після того як її батьки розлучилися, уклала список порад, які допоможуть дітям пережити й осмислити цю подію. Серед них є і такі:
Знайди час для того, щоб побути на самоті. Подивися улюблений фільм або почитай книжку. Це відтягуватиме тебе від хвилювань і допоможе розслабитися.
Пригадай смішні фрази. Подумай про те, що зазвичай тебе смішить.
Досягай поставленої мети. Знайди щось, чого ти боїшся, і спробуй це подолати.
Одного з найбільш вдалих для тебе днів тижня влаштовуй особливий вечір, під час якого подякуй Богові за все хороше, що Він тобі дав.
Оцінюй минулий тиждень. Пригадай, що доброго тобі вдалося зробити, а також яких клопотів не вдалося уникнути.
Дай волю почуттям. Знайди місце, де ти можеш побути наодинці – і репетуй, кричи, тупай ногами.
Запишися в якийсь гурток і роби те, що тобі подобається.
У здоровому тілі – здоровий дух. Коли ти влаштовуєш собі фізичні навантаження, в організмі збільшується кількість ендорфінів – гормонів щастя.

«ПОВЧАЙ ДРУЖИНУ БЕЗ ДІТЕЙ, А ДІТЕЙ – БЕЗ ЛЮДЕЙ»
Якщо ви розлучені й виховуєте дитину без батька (матері), врахуйте, чого вам треба уникати і на що орієнтуватися, аби якнайменше завдати їй шкоди.


ПРАВИЛЬНО
– Навіть якщо почуття минули, бережіть те найдорожче, що вас пов’язує з колишнім чоловіком (дружиною). Бо ваша дитина була зачата у любові. Не позбавляйте її цього відчуття.
– Пам’ятайте, що ви взірець для своєї дитини. Якщо хочете, аби вона не повторила ваших помилок, будьте мудрі, сильні й постійно вдосконалюйтеся.
– Для багатьох розлучення – порятунок від усіх колишніх негараздів. Скористайтеся нагодою жити далі по-іншому. Перша невдала спроба аж ніяк не є світовою катастрофою.
– Поясність дитині, що вона вам потрібна. Скажіть, наприклад: «Ти потрібний мені, щоб жити. Без тебе мені дуже погано». Ці прості, на перший погляд, слова важать більше, аніж звичне «Я тебе люблю».

НЕПРАВИЛЬНО
– З’ясовувати стосунки на кожній зустрічі зі своїм колишнім (колишньою), надто при дитині.
– Обманювати дитину, коли тато вкотре не прийшов на побачення. Правду можна пом’якшити, але не приховати.
– Формувати в дитини хибне уявлення про те, що «всі чоловіки – нездари і ловеласи» або «всі жінки легковажні й хочуть тільки грошей».
– Перекладати частину сімейних обов’язків на дитину. Їй і так не просто звикнути до вашого розлучення, а ви ще й підкидаєте їй кілька «дорослих» проблем.
– У моменти непорозумінь з дитиною казати: «Ти такий самий, як і твій тато (твоя мама)».


Ірина Голь