Освіта за кордоном – привілей великих розумників і багатіїв. Так гадає більшість українців. І хай там як крокуємо до Європи, навчання в іноземних вищих школах для нас поки ще недосяжна мрія. Тому питання, а чи не поїхати гризти граніт науки до тієї ж сусідньої Польщі (не кажучи вже про далекі Британію, США чи Канаду), часто-густо в сім’ї навіть не обговорюється. Але ж у такої перспективи стільки позитиву!.. Чому б не спробувати? Обговоримо це питання на «Cімейній раді».

БАТЬКИ ШОКОВАНІ...
Тоді як киянка Оксана Олійник вирішила поїхати на навчання за кордон, вона вже успішно закінчила Національний авіаційний університет. Працювала в столичній фірмі, що продає яхти. Пристойний заробіток, міжнародні зустрічі, конференції… Дівчина залишила усе й стала аспіранткою Вроцлавської політехніки у Польщі. Сімейної ради «їхати не їхати» не було, рідних Оксана просто поставила перед фактом.
Прочитала в газеті повідомлення про проект, до участі в якому запрошували охочих навчатися у Вроцлаві, і нишком подала документи. Згодом сказала про це лише батькові. А вся сім’я взнала про її плани тільки тоді, коли дівчина вже мала візу та квиток на потяг. Усі були шоковані. Ніхто й подумати не міг, що якщо Оксана вирішила й далі навчатися, то це буде не в Україні.
Дівчина досі пригадує, як приїхала до Польщі з величезним багажем та …папірцем із написаними польською мовою найпотрібнішими фразами. І як під час перегляду фільмів разом із поляками не знала з чого сміятися. Інтенсивний курс польської, списані незнайомими словами папірці – й мовного бар’єра мов і не було.
Після майже року навчання Оксана переконана: освіта за кордоном – це шанс зробити те, чого не встиг, коли був студентом.
«Навчання у Польщі завжди було моєю мрією. Докладала всіх зусиль, попри те, що у маленькому місті знайти інформацію про навчання за кордоном нелегко. Треба було поїздити, потелефонувати, пошукати. Батьки відразу підтримали, хоча й потерпали, що відпускали мене до іншої країни відразу після школи», – розповідає Лілія Островська з Хмельниччини, першокурсниця німецької філології Вроцлавського університету.
Своєї мети – вчитися за кордоном – Ліля досягла не відразу. Спочатку їй довелося поїхати на рік до Любліна, де на стипендію польського уряду студіювала на підготовчому відділені полоністику. Водночас шукала шляхів навчання за омріяною спеціальністю. Коли нарешті вдалося, Ліля почувалася найщасливішою людиною у світі.
Софія Ковальчук зі Славути (Хмельницька обл.) – закордонна студентка зі стажем. Після закінчення Університету Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, де студіювала міжнародні відносини, знову подалася на перший курс – Софія здобуває диплом журналіста у Вроцлаві.
«Я зовсім не бачила себе в українських вишах, тому після школи навіть не подавала нікуди документів, – розповідає дівчина. – Можливо, це пов’язано з моєю родиною. Мама має польське коріння, завжди спілкувалися вдома двома мовами. Тому я дуже хотіла навчатися у Польщі. І це далося нелегко. Починала з підготовчого курсу в Жешуві, де студіювала польську філологію на так званому ректорському місці (не платила тільки за навчання). Але це було не те, чого хотіла. Тішила себе думкою, що потім можна буде вступити на омріяний факультет. І таки досягла свого».

РОЗРАХУНОК ПРОСТИЙ: ЗА ЄВРОПУ ТРЕБА ПЛАТИТИ
Дівчата – учасниці проекту «Тепер Вроцлав», у рамках якого виші цього польського міста запрошують до себе вчитися українців (пригадуєте білборди «Приїдь і закохайся»?).
Координатор проекту Алла Вітвіцька-Дудек розповідає, що наразі українцям пропонують два шляхи стати студентами вищих шкіл у Вроцлаві. Перший – безплатне навчання для тих, хто має високі бали в атестаті, успішно пройде співбесіду та добре знає польську мову. Другий – навчання оплачуване. Це коштуватиме від 1,5 до 4,5 тисячі євро на рік залежно від обраного напрямку та навчального закладу.
«Однак зазвичай ми зорієнтовуємо молодих людей усе-таки на платне навчання. І це зрозуміло, оскільки Вроцлав – європейське місто. Це престижні вищі школи, відповідний диплом, міжнародні контакти, можливості. Розрахунок простий. Не секрет, що в Україні теж немало доводиться платити. Але не завжди знаєш, за що і скільки ще віддаси грошей. Тут усе прозоро», – каже пані Алла.
За навчання студентки з України не платять. Скажете, пощастило? Справді, але це зовсім не означає, що їм не доводиться оплачувати всього іншого. Так, в Оксани бюджет витрат такий: 245 злотих (близько 500 гривень) на місяць – плата за гуртожиток, плюс витрати на харчування, проїзд, інші потреби. У середньому майже 600 злотих щомісяця. Розваги, поїздки, екскурсії – як дозволять фінансові можливості. Відвідини родини у Києві потягом не тільки дуже тривалі та виснажливі, але й обійдуться у 540 злотих (1 080 гривень). Тому поки що аспірантка їздить додому нечасто, раз на кілька місяців. Попервах вона витрачала власні заощадження, тепер фінансово дівчину підтримує сім’я.
Натомість Софія каже, що грошей від батьків не потребує з другого року навчання у Любліні. На життя заробляє сама – перекладає, працювала офіціанткою. Щоправда, вони з Лілею не платять за гуртожиток, такі умови їм надав Вроцлавський університет. Однак на прожиття у місті одна витрачає в середньому 300–400, а друга – 700–800 злотих на місяць.

КНИГА ДЖУНГЛІВ, АБО ЖИТТЯ ЗА КОРДОНОМ
Беззаперечною перевагою навчання за кордоном, в один голос стверджують українські студенти, є сама система освіти, її принципи. Бо там коротша дистанція викладач – студент, і професорові можна запросто зателефонувати на мобілку або написати мейл. Дозволено вибрати курси, які забажаєш студіювати, навіть на іншому факультеті.
Втім життя в чужій країні не мед, і перш ніж пакувати валізи у мандрівку по заморський диплом, варто добре подумати. Хоча ті, хто зважився, здебільшого не жалкують. Навіть, навпаки, запевняють: те, що спочатку було мінусами, перетворилося на один великий плюс.
– Для молодої людини це пригода, а для батьків передусім турботи. Зате це шанс стати самостійним. Спрацьовує закон джунглів (ми, до речі, і презентуємо своїм учасникам таку Книгу джунглів, своєрідний путівник): або виживеш, або поїдеш далі сидіти біля мами. Життя вимагає рішень, – вважає пані Вітвіцька-Дудек.

Вирішили здобувати вищу освіту за кордоном?
1. Передусім треба визначитись із країною – відповідно до інтересів та фінансових можливостей.
2. Якщо увагу привернуло кілька держав, то варто дізнатися про систему освіти в кожній із них (навчальні заклади, форми навчання, умови вступу і навчання іноземців, оплата).
3. Пошукайте також інформацію про гранти та стипендії, які пропонують в обраній країні – це може суттєво зменшити грошові витрати.
4. Не завадить сконтактувати з консульством обраної країни, дізнатися про умови та порядок отримання студентської візи, можливості навчання за різними стипендіями.
5. Подальші кроки залежать уже від обраного шляху: підготовка документів, листування з навчальним закладом, складання іспитів, співбесіди.
Вища освіта у Польщі коштуватиме, залежно від навчального закладу та спеціальності, в середньому 1,5 –4,5 тисячі євро на рік. Оплату в державних вищих школах фіксує уряд, вона становить не менш ніж 2 тисячі євро на рік. Натомість у приватних вишах плата за навчання може бути більш гнучкою.


«ПЛЮСИ»–«МІНУСИ» навчання за кордоном
+
Якісна освіта європейського зразка, диплом, визнаний світовою спільнотою, – мрія роботодавця.
Більш демократична організація навчання, доступ до інформації (інтернет, література), міжнародні контакти, поїздки – мрія студента.
Цікаве і насичене життя у європейській державі, близькій ментально, – мрія молодої людини.
Самостійність, нагода перевірити, на що здатен, загартувати себе для життя у дорослому світі – мрія батьків.
Можливість стажуватися і працевлаштуватися за кордоном – мрія фахівця.

-
Ціна навчання плюс витрати на життя у країні ЄС – по кишені не кожному.
Знання польської мови на рівні, який дозволяв би студіювати цією мовою, попервах має не кожен – доведеться попрацювати.
Приготуйтеся до паперових клопотів, пов’язаних із переїздом до іншої держави: візи, документи, реєстрації, медичні страхові поліси.
Чужа країна, де поряд немає родини та друзів, – розв’язувати всі проблеми доведеться самому.
Іноземцеві одразу вдасться знайти роботу – не факт. А на батьківщині можуть чекати «сюрпризи» – мусово буде пристосовуватися до інших реалій (умов праці, законодавства, рівня зарплат).


Юлія МЕЛЬНИЧУК, спецкор СіДу в Польщі.