ЗБРЕШЕ – Й ОКОМ НЕ МОРГНЕ!
Народилося дитя – і щонайменше рік щасливі батьки охають та ахають біля нього, дивуються його успіхам, торжествують, без міри ідеалізують. А коли зіпнеться на ноги та почне аналізувати все, що відбувається навколо, знову дивуються: звідки воно, таке малесеньке, набралося отих хитрощів?
А пуцьвірінок так і норовить сказати неправду. То іграшка сама зіпсувалась, то татова бритва саменька впала з полиці, то сірники розсипалися на долівку... Одне дитя обманює, ховаючи погляд і хвилюючись, а інше – навіть оком не моргне. Як тато чи дідусь – у кого вдасться!
І невтямки батькам, що діти, цілком імовірно, теж вподобають їхню стежину неправди. І впевнено чи не зовсім – то вже залежить від таланту – крокуватимуть нею.
Пам’ятаю, ще в дитинстві мав друга, сім’я якого вирізнялася неабияким «побутовим артистизмом», який у народі означили так: збреше – й оком не моргне. Якось попросив він мене принести йому клей для гуми, аби полагодити колесо велосипеда. Я вирішив підіграти «театральній» сім’ї і, зайшовши до їхньої хати, непомітно поклав тюбик на підвіконня. Згодом вдав, що несподівано побачив у них клей і що не розумію, навіщо потребували мого. Товариш був не менш здивований.
Як на те, зайшла до кімнати мама друга.
– Звідки у нас на підвіконні цей клей? – запитав син. А вона, оком не моргнувши, відповіла:
– Так я ж тільки-но поклала його туди!
Тут уже я збагнув, що розіграш мій кепський, і відразу розповів усе як було. На що жінка впевнено: «Не знаю, але такий самий клей я теж поклала на це місце!»
Невдовзі мій друзяка став професійним артистом. Працював у театрі, знімався в кіно... Лицедійство явно родичається з обманом на мистецькому рівні. Ми плачемо в театрі над долею героя, чітко розуміючи, що нас просто розігрують. Таке життя. Бо люди в нім – актори.

із поштової скриньки
«Дитина прийшла додому й розповіла батькам, що вчителька накричала на неї, вихопила ручку і викинула у вікно. Батьки, звісно ж, примчали до школи, поскаржилися директорові. Вчительку звільнили, вона й досі не знайшла роботи через бруд, який вихлюпнули на неї. Виявилося, що дитина, хоч і не вигадала все, але переплутала цю добру, милу вчительку, яка ніколи навіть пальцем не зачепила малечу, з педагогом із іншої школи, куди ходила раніше. Не звинувачую батьків, але більшість з них через слабку підготовку часто не враховують схильності дитини до фантазій, сприймають усе за щиру правду, що має дуже негативні наслідки.
Діти, як губка, всмоктують ставлення батькiв до тих, хто поряд. Недовіра тата й мами до оточення веде до недовіри дитини до батькiв, як наслідок – дитина починає брехати».
Світлана, вчителька, м. Київ
«Мені найперше згадується ситуація, коли хтось телефонує, а дитині, яка вже йде кликати маму, кажуть: «Скажи, що мене немає вдома». І дитина так робить. Уявляю, що вона тієї миті переживає. Але тоді виходить, що мама не проти брехні».
Марія М.
«Мені здається, батьки на сто відсотків винні в тому, що дитина обманює. Брехня малечі – це перший показник того, що вона не вірить батькам і не може їм довіритися, відкрити якусь свою таємницю чи просто сказати правду про вчинок, бо боїться негативної реакції батьків та фізичного покарання... Але це спочатку. Поки дитина мала, вона використовує брехню для свого захисту, підростаючи, починає від неї залежати».
Микола, інженер, м. Рівне

З’ЯСУЙ ПРИЧИНИ
– До брехні малечу можуть спонукати невпевненість у собі, незадоволення становищем у сім’ї, групі чи класі. Варто пам’ятати, що дитина вдається до обману, коли не може досягти успіху в тому, що є цінністю не для неї, а для її батьків. І щоб потішити їх, починає вигадувати.
– Часто обманюють «недохвалені» діти. Своєю поведінкою вони просто хочуть отримати визнання, похвалу, любов. Уражене самолюбство, образа, біль – теж змушують брехати.
– Регулярна неправда – це передусім сигнал для батьків про те, що в малечі є певні проблеми. І головне їхнє завдання – не кричати і карати, а все з’ясувати та допомогти. Що більше часу ти проводитимеш зі своїм дитям – розмовлятимеш, малюватимеш, гулятимеш, то ліпше зможеш усе з’ясувати.
– Нестача спілкування з дітьми провокує невідвертість з їхнього боку. Коли малеча виросте, то нізащо не розкаже, як «класно провела час із друзями».
– Зважай на ще один важливий фактор. Обман є в житті практично кожної людини. Одні брешуть задля добра, інші – задля користі.
– Брехня – це не тільки сказати неправду, це ще не сказати всієї правди. Вона, як отрута змії, руйнує стосунки батька з сином, матері з донькою. Коли підліток обманює, це вказує на вади виховання в ранньому віці. У 12–16 років діти вразливі. Допоможи їм зрозуміти: ліпше бути покараним за вчинок зараз, ніж розплачуватись у майбутньому.
– Пам’ятай, що жодні повчання чи покарання не принесуть результату, якщо самі батьки поводяться інакше, ніж вимагають того від дитини. Коли змалку вона чутиме брехню з вуст батьків, це для неї буде нормою життя.


Віталій Клімчук