Дошкільна освіта в Україні охоплює 56 % дітей відповідного віку – такою статистикою втішив Держкомстат. У Польщі – в середньому 44 % малят віком від 3 до 6 років. Це найнижчий показник поширення дошкільної освіти у країнах ЄС – такі дані урядової Системи інформації освіти Республіки Польща за 2007 рік. СіД з’ясував, як сусіди розв’язують проблему дитсадочків.


«Створи домашній дитсадок» - Так називається ініціатива мерії Вроцлава. Організаторам дитсадка вдома муніципалітет щомісяця виплачуватиме 230 злотих (близько 500 грн) на кожну дитину. У такий спосіб влада сподівається не тільки розв’язати проблему дошкільної освіти, але й піднести громадську активність жителів.
Докладніше про програму, а також про сучасну систему дошкільної освіти в Польщі СіДу розповіла Лілія Яронь, директор відділу освіти у Вроцлаві.
– Які причини та передумови, передусім законодавчі, створення домашніх дитсадків у Польщі?
– Польське освітнє законодавство дозволило створювати приватні школи та дитсадки ще на початку 1990-х років. Але зважаючи на всі вимоги, ця справа стала не з легких. Потрібні були відповідні умови проживання, кухня, приміщення для працівників, купа дозволів. Одне слово, це потребувало капіталу. Тоді як було мало дітей, державні дитсадки закривали, а приватні дошкільні заклади брали немалі гроші. Тож з’ясувалося, що приватні дитсадки могли дозволити собі тільки заможні. З 2006 року ситуація кардинально змінилася – дітей дошкільного віку побільшало, а на ринку праці з’явилися пропозиції роботи для молодих мам, які потребували б неповної зайнятості. До нас почали приходити жінки з запитаннями, куди подіти дитину на кілька годин на день чи в окремі дні тижня. Цьогоріч міністерство нарешті спростило законодавство, і створити так званий альтернативний дитячий садок буде простіше.
– Наскільки простіше?
– Умови спрощено настільки, що тепер такий дитсадок може створити практично кожен охочий. Для цього треба зібрати потрібний мінімум документів і зголоситися. Наприклад, для домашнього дитсадка на 3–5 діток мусово мати приміщення площею 16 кв. м та заввишки 2,5 м, неодмінно на першому поверсі. Достатньо одного туалету. Харчування не вимагається. Звісно, якщо кількість дітей збільшуватиметься, то і площу дитсадка доведеться розширювати. Ще одна перевага – не треба наймати бухгалтера, прибиральниці чи ще якихось працівників.
– І все-таки якось не віриться, що доглядати за дітьми може перший-ліпший…
– Не так буквально, звісно. Це може бути мама, яка з різних причин не має як віддати малюка до звичайного дитсадка (дитина часто хворіє або ще надто маленька, у дитсадку в цьому районі просто бракує місць). Вона могла б доглядати, скажімо, дітей сусідів по під’їзду. Це також може бути ксьондз із місцевої парафії, приватна школа, громадська організація… Головна вимога – організатор дитсадка мусить мати педагогічну освіту. Якщо її немає, треба просто найняти дипломовану людину. Тут можуть допомогти, наприклад, дідусі-бабусі, що працювали у сфері освіти, а тепер на пенсії.
– А як муніципалітет докладається до створення домашніх дитсадків?
– Ми вирішили надати допомогу, яка заохотила б до створення таких дитсадків, – щомісячна дотація 230 злотих на дитину, незалежно від того, скільки вона перебуватиме в закладі. Це за умови, що власники дитсадка можуть брати плату. Наразі програму розраховано на 300 місць, бюджет – 830 тис. злотих. Телефон уже гарячий від дзвінків із запитаннями.
– Я так розумію, охочі створити приватний дитсадок уже є. А от чи будуть охочі віддати туди свою дитину?
– Це питання довіри до тих, хто утримуватиме домашній дитсадок. Але якщо відверто, нині ситуація така, що чимало сімей не проти віддати до садочка навіть чотиримісячного малюка. Не знаю, як в Україні, а от у Польщі, у Вроцлаві зокрема, мами тепер поспішають повернутися до роботи, а тому розглядають будь-які варіанти...


Юлія Мельничук, власкор СіДу в Польщі