Давати чи не давати кишенькові гроші? Чи насправді вони псують дітей? А якщо все навпаки: діти отримують за виконану роботу гроші, а тому охоче допомагають батькам? Щоби переконатися, наскільки ефективний цей метод, СіД зібрав сімейну раду у Світлани та Василя Стрихоцьких.

«Мені дають гроші двічі на тиждень. Витрачаю на все, що захочу», – розповідає дев'ятирічний Олесик. Як з’ясувалося, хлопчик купує не тільки солодощі, а й молоко та «газети з програмою». Його потреби обмежуються поки кількома пунктами. Натомість старшому братові, семикласнику Павлові, мусово поповнювати рахунок мобільного, ходити на дискотеку, пригощати дівчат...
Кишенькові гроші хлопці заробляють удома. Кожен має обов'язкову роботу. Наприклад, для Павлика – це прибрати робоче місце, застелити ліжко, напалити котел та ін. Але є й додаткова: мити посуд, у суботу допомагати мамі й татові по господарству. Звично батьки обумовлюють якість виконання роботи, термін та гонорар. Успішно впорався із завданням і – головне! – не канючив – твоя скарбничка поповнилася!

«Раніше, щойно доходило до прибирання, син починав вередувати, – розповідає Світлана Стрихоцька. – Та, знаючи про винагороду, тепер він із задоволенням береться за роботу. Хлопці підростають, щороку роботи у них більшає: платна допомога стає обов'язковою, а нові види роботи – платними».

Тато хлопців спершу був проти нововведення: чому я маю платити гроші, якщо й без того їх забезпечую? Та незабаром переконався, що ця система діє – діти охоче допомагають.
«Друзі, коли почули про моє нововведення, дуже обурювалися, – розповідає прогресивна мама. – Водночас вони також щодня дають дітям гроші, а якоїсь вдячності чи допомоги від них не мають. Невдовзі вони теж скористалися моєю методою».
А метода таки дає плоди! Наступного літа Павлик вирішив звернутися до Центру зайнятості, щоб під час канікул самостійно заробляти гроші.

Прибираючи у домі, Павлик заробляє 5 грн. Олесик, коли старанно допомагає, теж отримує свою частку. Після виконаної роботи Павлик ніколи не вимагає оплати й зайвий раз про неї не нагадує.

Ще однією статтею доходів є дарунки від дідусів-бабусь. Оскільки зазвичай підліткові з презентом догодити складно, на кожне свято вони вручають онукам певну суму. Діти віддають подароване мамі, а вона кладе у банк. Чітку звітність прибутків і витрат вони ведуть спільно. Із цих грошей перед новим навчальним роком хлопці купують собі одяг (надто проблемне для підлітків питання), шкільне приладдя та підручники. До речі, Павло й Олесь знають, що таке бюджет, і вміють його розподіляти.
Коли ж хлопці захотіли мобільні телефони, від тата почули таке: «Якщо закінчите навчальний рік на відмінно, кожному дам по 100 доларів. Решту докладете з власних заощаджень та купите такі телефони, які захочете»
У сім'ї Стрихоцьких заробляють і на репетиторстві. Нещодавно Світлана допомогла синові написати твір й отримала за це шоколадку. Натомість Павлик пособив Олесику в математиці – і був премійований. Але щодня перевіряти домашнє завдання молодшого братика входить до його безпосередніх обов’язків.
Багато дітей заробляє гроші, збираючи ягоди та гриби. Але щоб не виходячи з дому – такого у друзів Павлика та Олесика немає. До речі, коли шкільні товариші приходять у гості, то радо відгукуються на пропозицію допомогти за гроші.

Інна Семенюк