«Принаймні чотири рази на рік мій син стає підозріло чемний. У такий спосіб він готується до свят, що не обходяться без подарунків: дня народження, іменин, Нового року та Святого Миколая. Дитина без зайвих нагадувань вмивається, чистить зуби, прибирає розкидані іграшки і навіть взувається у ненависні кімнатні капці. Щовечора Андрійко з надією шепоче: «Я був слухняний! Уявляю, який сюрприз мене чекає!» Така ідилія триває недовго: святкового ранку побачивши омріяний подарунок, син півдня ходить у піжамі. Під ногами валяються розкидані олівці, деталі конструктора, машинки, шкірки від мандаринів. Дитина категорично відмовляється вмиватися і їсти борщ. Жодні аргументи не діють до... наступного свята. Як бути?» – цікавиться наша читачка Оксана Ничипорук з Радехова.

– Почнемо з того, що описана поведінка дитини – типова, – заспокоює мамочку практичний психолог зі Львова Наталія Карпенко. – Річ у тім, що дошкільнята не можуть свідомо керувати власними вчинками. Поведінка дітей програмується спонуками дорослих. Тобто батьки чітко пояснили, що хлопчик буде нагороджений за хорошу поведінку, тож тимчасову чемність дитини зумовило очікування подарунка. Однак, з огляду на психологічні особливості, з дошкільнят не можна вимагати постійної чемності. Діти мають бути дітьми. Тобто вередувати, капостити, пустувати... Якщо у стосунках із малюками домінуватиме бартер, вони усвідомлять, що все в житті купується, – а це тривожний дзвіночок!
Стосовно Миколая, то про нього треба нагадувати завжди, а не за кілька тижнів до свята. Дитина має пам’ятати: подарунок вона отримає як нагороду за поведінку впродовж року. Звісно, вередунам не завадить покласти різочку, але тільки поряд із подарунком.

Оксана КУЦИК