Батько усіх нас любить однаково. Можливо, в дитинстві ми й ревнували Надю – як наймолодшу. Вона ж бо народилася, коли батько вже був у зрілому віці.
У нашому домі навіть жарт був такий: хай там що станеться, ми в усьому звинувачували Надю. Навіть тоді, коли вона тільки навчилася повзати, казали, що це вона взяла стілець й дістала з полиці книжку. Надя з татком найбільше часу проводила, мама завше відпускала її з ним у якісь поїздки, і вона була й досі є найближчим його другом.