З появою в сім'ї дитини усе перевертається з ніг на голову. І ті канони, за якими співіснували двоє, розчиняються у безсонних ночах, памперсах, пляшечках... Увесь світ обертається навколо дитяти. А як чинити батькам, коли народжується друга дитина? Як розділити любов на двох? Як звикнути жити між двох маленьких, але цілком різних світів? І як уникнути дитячих ревнощів?

Катруся... «Мамо, а хто в тебе у животику? Братик? Коли він народиться, я його дуже любитиму!» – півторарічне, не за віком балакуче чорняве сонечко Катруся, лагідно погладжуючи кругленький живіт мами Оксани, навіть не підозрює про неньчині тривоги. Чи зможе вона приділяти достатньо уваги обом крихіткам? І ще дуже переймається, чи Катруся не ревнуватиме її до новонародженої дитини.

Мама Оксана ГОЛОВІЙ: «Коли народився Ярославчик, звісно, у перші місяці вся увага батьків та рідні була прикута до малого. А Катруся, терпеливо чекаючи своєї черги залізти до мами на ручки, цілувала братика в носик, примовляючи: «Ти маленький, ти ж іще не вмієш сам сидіти, тому мама й носить тебе на ручках. От виростеш – і будемо ділити її порівну».
Катруся дуже рідко скаржилася на брак уваги до неї. На думку мами, дуже важливо переконати старшу дитину, що ви її любите так само й нікому не віддасте. І тоді вона не вважатиме молодшого братика чи сестричку причиною батьківської неуваги.

Тато Василь ГОЛОВІЙ: «Непорозуміння між дітьми почалися, коли обоє пішли в садочок:
«Чому Катю забрали першою, а мене другим?», «Якщо називаєте її Катрусею, то мене звіть не Ярославом, а Ярославчиком», «Не розмовляй із Сашком, бо ти МОЯ мама». Хлопець не хотів ділитися мамою ні з ким, навіть з Катрусею. І Оксанині побоювання, що доня ревнуватиме, розвіялися. Натомість виявилося, що маємо маленького Отелло».

Мама Оксана: «Можливо, причина в тому, що син дуже боявся мене втратити. Коли лишала його в садочку, найболіснішим був момент розлуки. Він по десять разів перепитував, чи я по нього повернуся й чи не залишу назавжди в садочку. Нині вже все гаразд – хлопчик упевнений, що мама нікуди від нього не подінеться й неодмінно прийде. А ще для нього дуже важливо бути першим. Він не вміє програвати. Коли йому кажуть, що хтось щось зробив краще за нього, неодмінно плакатиме... Не знаю, як навчити його інколи поступатися? Приміром, коли грають у настільну гру, Ярослав мусить виграти. Катруся це добре знає і, щоб не було шкандалю, піддається. Вона взагалі у мене як Мудра Сова з мультика: усе знає і все розуміє...».

Тато Василь: «Звичайно ж, не обходиться й без з’ясовування стосунків між братиком та сестричкою (усі були малі й пам’ятають ті «розбірки»). Нерідко й до бійок доходить. Щоправда, діти швидко забувають образи і далі граються. А ще, хай як інколи сваряться, якщо розлучаються, то дуже сумують одне за одним, бодай раз на день мусять поспілкуватися телефоном. Та навіть у садочку часто траплялося таке, що на прогулянці Катя втікала до братика на майданчик. Якщо хтось ображає, стоять одне за одного горою. Хоча Ярослав росте дуже впертим хлопцем, не вміє програвати. Оксана переймається, що це може завадити йому в майбутньому. А Катруся, навпаки, поступливіша».

Оминаємо гострі кути

1. Подарунки для двох
Свята й дні народження – то окрема тема. Щоб уникнути сварок і заздрощів, на дні народження й іменини подружжя купує по два подарунки, тобто якщо іменинник Ярославчик, то й Катрусі перепаде гостинець, і навпаки. До того ж подарунки неодмінно мають бути приблизно однакові, але щоб для хлопчика й для дівчинки. Завдання не з легких! Та Оксана й Василь стараються: приміром, кладуть подарунки в однакові коробки...

2. Нема дітей ні маминих, ні татових
Батьки Катрусі та Ярославчика вважають, що треба намагатися не ділити дітей на «маминих» і «татових», переконати, що люблять їх однаково. Якщо постійно їм це демонструвати, діти підростуть і все зрозуміють. А поки що, як казав кіт Леопольд із улюбленого мультика Каті та Ярослава, «Ребята, давайте жить дружно!».

Олена ІВАНИЦЬКА