Одвічні українські проблеми – де жити і в кого взяти у борг гроші, щоб купити житло, – останнім часом допікають як ніколи. СіД скликав ще одну «Сімейну раду», у якій йдеться про те, як позичити на квартиру в родичів. Здавалося б, це найнадійніший та найбезпечніший спосіб розв’язати житлову проблему. Але підводних рифів в угодах з найближчими родичами чимало: позичальники не можуть вчасно повернути борг – і втрачають квартири, дачі, машини, а кредитори хочуть здерти сім шкур за позику та, щоб домогтися свого, вдаються до послуг бандитів. Найприкріше – такі ситуації перетворюють близьких людей на ворогів. Ось кілька подібних історій.

БРАТ БРАТОВІ
...Побравшись, лучани Андрій та Олена жили спершу в батьків, але, звісно ж, кожна молода сім’я мріє про власну територію. Спочатку молодята планували позичити в банку, а згодом виявилося, що Андрій разом із двоюрідним братом успадкували будинок бабусі в Ківерцівському районі (були там обидва прописані). Чоловіки вирішили продати хату, а гроші поділити. Аби придбати окреме житло, вирученої суми подружжю забракло, тож Андрій домовився з братом, що той позичить йому гроші під невеличкий відсоток на два роки. Спершу все було ніби добре: Андрій щомісяця сплачував борг. Але потім братові терміново на щось знадобилися гроші, й він почав вимагати від чоловіка, щоб той виплатив усю суму. Звичайно, Андрій не міг цього зробити, та й домовлялися не про таке...
Одне слово, довелося молодятам брати позику в банку, щоб віддати гроші кредиторові. Тож Андрій тепер і десятому перекаже, щоб не позичав грошей у родичів. Звісно, про подальші родинні стосунки між братами говорити не доводиться...

БАТЬКО ДОНЬЦІ
...Олена старанно навчалася в університеті, а на вихідні поспішала до свого коханого Ореста. Стосунки у них були не тільки гарними, а й серйозними, тож, гадали, і весілля не за горами. Щоб придбати житло одразу після одруження, в Ореста бракувало грошей. Майбутній тесть запропонував таке: нехай хлопець позичить йому певну суму на купівлю маленької квартири. Свою чотирикімнатну, у якій жив сам, батько збирався продати, а гроші віддати дітям. Орест трохи вагався, чи позичати таку (серйозну для нього) суму іще чужій людині, та кохання перемогло сумніви. Коли позичав, то язик не повернувся запропонувати похід до нотаріуса, щоб засвідчити позику. Майже для сміху майбутній родич написав кілька слів розписки...
Згодом Олена закінчила університет. Влаштували гучне весілля, а на медовий місяць поїхали у подорож. Коли ж молодята повернулися, чоловік відрікся і від доньки, і від позики, хоча термін її повернення вже давно минув. Орест пригадав про розписку, яку колись дав йому тесть. З нею молодята й пішли до суду. Лише за півроку судової тяганини на останньому засіданні батько Олени повернув борг. Та ціни на житло за період позики виросли настільки, що молодятам довелося у кредит придбати хоч якесь помешкання.

ПОЗИЧЕНЕ НА ХАТУ ПОВЕРНУЛИ НА ІГРОВУ ПРИСТАВКУ
Олена (36 років) розповідає: «1991 року ми з чоловіком одружилися. Весілля зробили пишне, тож витрати були значними. Дуже зраділи, коли підрахували кругленьку суму перепійних грошей. Навіть думка промайнула: добавити ще трохи й у перспективі купити невеличку хатину в райцентрі, щоб жити окремо від батьків. А тут якраз родичі попросили позичити їм на будівництво. Обіцяли протягом року повернути. Ми погодилися, все одно витрачати гроші відразу ж не збиралися. З поверненням родичі не поспішали. Та й нам якось було незручно вимагати у своїх. Коли за два роки нам все-таки повернули позику, через інфляцію тих грошей вистачило лише на ігрову приставку до телевізора».

ДРУГ ПІЗНАЄТЬСЯ… У ГРОШВІ...
Зі знайомими, які нам позичали, ми домовилися, що я певного числа щомісяця приноситиму їм частину боргу плюс відсотки. Навіть обумовили годину.
Три місяці справно їздила на другий кінець міста у визначений час, а на четвертий – схибила. Того дня замешкалася у справах, пізно їхати полінувалася…
Але вже близько півночі глава того сімейства зателефонував та льодяним тоном сказав, що так робити не можна. І якби мені довелося мати справу з банком, то такої вільності, як зволікати, не дозволила б. Я вибачилася, а вже наступного ранку була у них як штик.
Годі казати, що, поки добиралася, тисячі думок гарячково роїлися в голові. Хотілося… нагрубіянити. Сказати щось на кшталт – я порядна людина і яке ви маєте право мені не довіряти! І зі сплатою в банк теж можу спізнитися на день–два – ми ж усі живі люди… І щось там іще. А потім прийшла проста й рятівна думка: «Будь вдячною за те, що вони тебе виручили у потрібну мить». От і все. У їхній дім я зайшла із сяйливою усмішкою, ще раз перепросила і більше ніколи не спізнювалася. Ми й досі товаришуємо…


коментар
Юрій ШИШУТА, приватний юрист: «ПИШІТЬ РОЗПИСКУ!»
– Щоб не залишитися ошуканим, позичаючи близьким людям гроші, треба заздалегідь попіклуватися про оформлення боргової розписки. Якщо позичальник напише її від руки – це буде основна гарантія повернення грошей. У розписці варто зазначити, хто позичає гроші (повне ім’я), його домашню адресу, суму позики (цифрами та прописом) і час, коли їх буде повернено. Якщо люди визначили відсоток, на який зросте сума після закінчення терміну сплати, це також треба зазначити. То дисциплінує позичальника, і у вас будуть законні підстави щодо повернення грошей, якщо боржник не захоче їх віддавати.
До слова, закон не вимагає, щоб розписку було завірено нотаріусом. Тому переконання, що так вона буцім дає більші гарантії, – лише міф. Якщо доведеться звертатися до суду, то там боргову записку візьмуть до рогляду в будь-якому разі.

Детальніше на сторінках тижневика "Сім'я і Дім"

Андрій Петрик, Інна СЕМЕНЮК, Ната ТОРСЬКА , Оксана ГОЛОВІЙ