– Дай-дай-дай!..
...І в ротику Даринки миттю опиняються окуляри, здерті з дядька журналіста. Інночка пробує збагнути, який то на смак диктофон, а Даринка тягне до губці цифрову камеру. Розкидані по підлозі іграшки, через які сестрички щойно з’ясовували стосунки, їх уже не цікавлять.
Разом із Іриною Левчук, мамою дівчаток, «Сім’я і дім» довідувалася, як батькам давати раду близнюкам.

раз, два ...ТРИ?!
ТРИ СОНЕЧКА ДЛЯ БРАТИКА
– Аби вони лише почули, що вхідні двері рипнули, – усі втрьох, одна за одною, летять стрічати гостей, –усміхається мама Іра, пояснюючи надмірну зацікавленість трійняток кожною новою людиною, яка з’являється у їхній оселі. І справді, щойно ми зайшли в дім, усі три малючки вибігли нам назустріч.
Ще торік Ірина та Олег Левчуки не йняли віри, що у них народиться двійня. УЗД показало саме на двійняток, і коли лікарі повідомили змученій пологами матусі, що у животику «загубилося» ще одне маля, з нею стався справжній шок. Був шок й у тата, коли він дізнався про ТАКЕ поповнення в родині. Лише бабуся, мама Ірини, заспокоювала доньку телефоном: «Усе буде добре. Де один – там і троє».
Цей один, старший брат дівчаток Юрко, дуже-дуже хотів братика. Зрозумівши, що натомість має аж трьох сестричок, філософськи зазначив: «Нащо їх так багато?»...
– Тепер він їх усіх любить, голубить, пригортає і називає «моїми сонечками», – каже Іра, встигаючи гоцати на руках Тетянку, поїти чаєм Інночку і робити зауваження Юрчикові, аби він був обережним. Одне з «сонечок» – Даринка – саме вилізло на братика верхи й почала вигинатися «на місток».
Дівчатка народилися торік на Тетяни. Побачили світ семимісячними, кожна вагою ледь більш як кілограм. Тому на п’ять днів потрапили до реанімації і на два місяці – до інкубаторів.
– Уперше після пологів я побачила їх уже в зондах, трубках, з крапельницями у ручках і ніжках, – гортає фотоальбом багатодітна матуся, якій виповнилося всього двадцять п’ять. – Такі дрібнесенькі, що їх у «памперсі» не видно! Пригадую, тоді лише руками сплеснула: «Боже, що я з ними маю робити?!». Але за час, що були у лікарні, заспокоїлася і звикла. Потім навіть іншим породіллям допомагала – то перевдягнути, то масаж животика дитинці зробити.
КОРОВАЙ, КОРОВАЙ, ІМ’Я ДОЦІ ВИБИРАЙ!
Тато і мама трійняток родом із Волині. Але проживають у Рівному, де й народилися дівчатка. Міська влада подарувала родині чотирикімнатну квартиру, возики, колисочки й пральну машину. Втім і досі чимала сімейка мешкає на дванадцяти квадратах. В одній квартирі разом з мамою і братом Олега. Нове помешкання потребує ремонту й чималих інвестицій з родинного бюджету, що складається із зарплати будівельника і соціальної допомоги.
– Лікарі нас попереджали про можливі проблеми і відхилення, але малеча вже у шість місяців почала повзати й робити збитки. У Рівному в нас усе на скотчі, навіть шпалери! Поки на ніжки не спиналися, було легше. Тепер такі верцюхи стали – тільки лови. Ніхто не хоче сидіти в ліжечку чи манежі.
Ніби навмисне, щоб підтвердити мамині слова, Даринка починає видирати пустушку в Інночки. Інночка заходиться плачем. Тетянка саме вилізла ногами на нашу сумку і випробовує її на міцність. Їй це подобається, але... чому б і собі не розплакатися? За компанію з сестрами. Адже вони все роблять разом: рюмсають, кричать, їдять, сплять і хворіють...
– Питання про няню у нас ніколи не поставало. Навіщо няня, коли є сім’я – мама, тато, дядько і тітка, бабусі й дідусь. Хоча більшість клопотів, звичайно ж, лягає саме на мамині плечі. Нині ми мешкаємо на дев’ятому поверсі, ліфт більш не працює, ніж працює, тому самотужки з ними на вулицю я просто фізично не можу вийти. Хоча коли вони були менші, я їх клала у подвійний возик і так гуляла, – розповідає Ірина і згадує, що імена близнючкам обирали також колегіально. Беззаперечне право на це отримали мама, тато і Юрчик. Олег найменшечку назвав Даринкою. Старшу сестричку Інною назвав Юрко (до речі, саме до неї він має найбільший пієтет). Мамі ж залишилося назвати Тетянку Тетянкою. Похрестили дівчаток на третій день після народження. У реанімації...
ТРИ ПО СОРОК
Де б не були трійнятка, у Рівному чи на Волині, в дідуся з бабусею, тиша у домі трапляється лише по 40 хвилин тричі на день. Коли дівусики втомлюються, їдять і йдуть «люлі». Весь інший час вони сваряться між собою за «цяці» і «сосі», витирають на колінах комбезики і швидко–швидко ростуть. Їхня молода матуся не журиться, що вже звикла до маршруту «діти–кухня–діти» і навіть встигає переглянути ввечері улюблений серіал. Хоча вона теж іде «люлі» о восьмій вечора разом із донечками. І часто кожну з них по черзі мусить заколисувати на руках. За лічені місяці трійнятка й самі б дали отакенне інтерв’ю, адже не лише вправно гризуть мікрофон, а й починають вимовляти перші слова. А поки за них мусить віддуватися матуся:
– Від початку ми їх вбираємо у різний одяг. Не тому, аби не сплутати. Якщо пильно придивитися, на личику вони різні. А тим паче на вдачу. Інна, найстарша, виважена і спокійна, Тетянка жвава в міру, а Дарина – яскравий лідер. Не доведи Боже, хтось із сестричок займе її улюблене місце! Навіть Юркові вона дає відкоша!.. Для мами ж вони всі однакові: поставлю тарілку з супчиком, посаджу дівчат у рядочок, візьму ложку і кожній по черзі – у дзьобик...

няню викликали?
Авенарій ПЕК, незалежний психолог, м. Володимир–Волинський (Волинь):
– Як не крути, а няня у такому разі вкрай потрібна. І не просто няня, а людина з медичним фахом. Надто у перші місяці, навіть якщо дітки народилися вчасно. Втім фізично (а більше – психічно) здорова жінка, вихована у повноцінній сім’ї, і сама може дати раду трійнятам за умови, що їй допомагатимуть чоловік і родичі. Інша річ, коли обоє батьків дбають про кар’єру, не можуть пожертвувати роботою заради дітей і відповідно мають статки, аби оплачувати роботу доглядальниці. Якщо ж усе впирається в «не хочу, не можу, не буду», тут й однієї дитини забагато. І викликати треба вже не няню…

Довідка:
ЧОМУ СТІЛЬКИ?
Природа запрограмувала одну трійню на 8 тисяч пологів. Утім щодесять років у світі кількість трійнят істотно зростає. Якщо 1980-го це співвідношення становило 1 на 6,5 тисячі, менш як за два десятиліття трійнята почали з’являтися на світ ушестеро частіше. В останні ж два роки одна трійня випадала на 700 пологів! Учені не поспішають звинувачувати в такому феномені природні та екологічні чинники. Найімовірніше, вважають науковці, причина у швидкому розвитку репродуктивної медицини (штучне запліднення на порядок збільшує ймовірність багатопліддя) і широкому використанні протизаплідних засобів. Гормональні препарати стимулюють активність яєчників, і коли жінка зважується на вагітність, уже на першому ж УЗД дізнається, що стане багатодітною мамою...


ТРИ І БІЛЬШЕ. ПЛЮСИ–МІНУСИ
+ Як не крути, а догляд за міні-дитсадком таки згуртовує родину і зміцнює стосунки. Не лише між чоловіком і дружиною, але й між свекрухою та невісткою, тещею і зятем.
+ Державна допомога, помножена на три, плюс житло і подарунки від місцевої влади. У разі, якщо вона порядна і відповідальна.
+ Якщо у матусі це перші пологи, вони можуть виявитися й останніми. Не буде більше недоспаних ночей, підгузників, шмарклів, зубчиків, що ріжуться, й усієї решти немовлячих «принад». Як колись казав один воєнком: «Отслужил – и будь свободен!».
+ Близнюки, а надто трійнятка, виростають більш конкурентоздатними. Вони набагато швидше розвиваються й часто випереджують своїх однолітків.
+ Трінятка більш самостійні і пристосовані до життя. Адже батьки просто фізично не взмозі усіх перецілувати в дупцю й задовольнити одночасно всі примхи.
– Батьки близняток мають бути готовими до чималих особистих жертв та обмежень: у побуті, у сні і відпочинку, в інтимних стосунках. Пиво, риболовля, улюблені серіали, походи по крамницях у своє задоволення і посиденьки з подругами – тепер у минулому. І надовго.
– З народженням близнюків навіть родина із середнім рівнем достатку стикається з матеріальними і житловими проблемами. Від підгузків і харчування до нестачі квадратних метрів. Не кажучи вже про те, що увесь цей дитсадок одночасно піде до школи, захоче вступати до вишу...
– Звичайно ж, не обійдеться без синців, сліз і розбитих носиків: змагаючись за батьківські любов та увагу, близнята неодмінно конфліктуватимуть. Але в дорослому житті цей гурт горою стоятиме один за одного – у близнят братерські і сестринські почуття набагато міцніші, ніж у звичайних родинах.


Олександр СІНКЕВИЧ