Арешти лідерів усіляких мафій за підозрою у несплаті податків – звична річ. Тим часом СіД не сумнівається, що десь топчуть ряст злочинці, яких міліція зловить тільки під час облави на «розлученців», себто тих, хто ховає від дітей аліменти. У сьогоднішній «Сімейній раді» розкажемо кілька історій із життя на цю тему та порадимо, як оформити аліменти так, аби не бігати за боржником по світах…

АНЖЕЛКА ЗНАЙШЛА ДОБРИХ ЛЮДЕЙ, АЛЕ НЕ ТАТА
«Здрастуй, СіД! Торік моїй маленькій родині ти став у великій пригоді: після публікації «Анжеліці потрібне нове серце», де йшлося про мою хвореньку крихітку (донечка народилася зі синдромом Дауна та вадою серця, а коли в неї різалися зубчики, перенесла інсульт, відтак за півтора року ми майже двадцять разів потрапляли до реанімаційних відділень…), сотні людей відгукнулися й допомогли хто чим міг: одягом, іграшками, грішми. Спасибі усім небайдужим, бо нам таки вдалося дістатися до Києва – Анжеліці в «Охматдиті» зробили складну операцію на серці… Нині моя єдина потіха уже сидить, бадьоренька…
Але тепер у нас інша проблема. Мене покинув чоловік, батько Анжеліки, тільки-но зрозумівши, що в дитини серйозні проблеми зі здоров’ям. Ось уже й рік минув, як розлучилися. Подала на аліменти, суд вирішив, що чоловік має їх сплачувати, втім жодної копійки я не отримала. Згодом написала заяву повторно й мене повідомили, що суд відбудеться уже на моїй батьківщині, у Любешові. Але скільки ж чекати?.. Знаю, що колишній знайшов роботу на Вінниччині (у місті Козятині), та коли зателефонувала туди, хтось із відділу кадрів сказав, що жодних документів про сплату аліментів їм не надсилали.
Він зовсім про нас забув! Просила, щоб допоміг грішми на операцію доньці, а від нього – ні слуху ні духу. ‘Мусила взяти кредит. Як можу, рятую дитину. Чому йому начхати? Я ж не хочу його повернути, нехай заплатить доньці, як цього вимагає закон…».
Світлана ПОНОМАРЬОВА, с. Люб’язь Любешівського р-ну (Волинь)


БОРЖНИК «СХОВАВСЯ» У СУСІДНЬОМУ СЕЛІ
Мар’яна Данюк із Прикарпаття розлучилася з чоловіком п’ять років тому. Розійшлися мирно. Домовилися, що Василь платитиме на сина 25 відсотків від зарплати. На те мала відповідні документи. Проте грошей від колишнього благовірного жінка так і не дочекалася. Щороку збільшувалася заборгованість. Згодом Василь одружився вдруге та виїхав із села.
Нещодавно друзі розповіли Мар’яні, що тепер її колишній чоловік непогано заробляє. Але знайти його було годі, хоча подейкували, що Василь живе в сусідньому районі, тільки де саме – ніхто не знав. Тоді жінка звернулася до суду з вимогою покарати злісного неплатника аліментів. Процес кілька разів відкладали через те, що відповідач не з’являвся на судові засідання.
Тоді за справу взялася міліція. Василя подали у розшук. Але стражі закону не поспішали, бо «не знали» (!!!), де його шукати. Хоча Мар’яна не раз повідомляла правоохоронців, де може проживати її колишній. «То поїдьте туди та привезіть його до нас, а ми вже змусимо платити аліменти», – мовили жінці.
Проте Мар’яна й далі наполягала, аби чоловіка якнайшвидше знайшли. Пошуки тривали півроку, хоча Василь справді проживав у сусідньому районі за якихось двадцять кілометрів. Нині колишній таки виплачує аліменти, але Мар’яна каже, що тепер до правоохоронців не звернулася б.