|
Наступної неділі Турійщина прийматиме гостей. В урочищі Вовчак, де 65 років тому утворився один із центрів УПА, планують урочисто вшанувати пам’ять полеглих за Українську державність. Щоправда, розмах свята буде не дуже великим, оскільки більшість повстанців у складі обласної делегації на Покрову перебуватимуть у Києві.
Про село, в якому колись вирувало життя й витав дух незалежності, нагадують хіба старезні яблуні. Серед лісової галявини лише височіє хрест на кургані, поряд з яким – кілька давніх могил. Радянські кадебісти боялися волелюбних поліщуків так, що після переможного бою наказали спалити всі будівлі, а потім – зрівняти Вовчак із землею...
Краєзнавцям вдалося зібрати спогади очевидців, які, налякані жорстокою розправою, довго мовчали про події тих часів. За словами селян, улітку 1942 року, протестуючи проти вивезення на каторжні роботи в Німеччину, молодь почала масово тікати в ліси. З неї, а також з утікачів-військовополонених та українських поліцаїв було створено ядро партизанської армії. Вже у березні 1943 року на Турійщині виникла повстанська група «Озеро», до якої увійшли три неповні курені та охоронна сотня «Січ». Центром останньої вважають село Вовчак, де в різні періоди були Головний штаб УПА-Північ та штаб військового округу «Турів». У самому селі та прилеглих лісових урочищах поспіхом збудували зо два десятки приміщень, в яких розташувалися адміністративні будівлі, казарми, склади, майстерні, пекарні, школи, лікарні. Для потреб «Січі» працювало кілька тартаків. На Турії було запущено млин, поблизу Свинарина з’явився консервний комплекс і бондарня. Та найбільше мали роботи ремісники – у цехах не лише шили одяг та взуття, а й... лагодили автомобілі, танки, гармати різного калібру.
В урочищі Озерище неподалік Чорніїва діяв стрілецький вишкіл, де юнаки з навколишніх сіл навчалися військової справи. А в урочищі Лежаха біля Мочулок було зорганізовано підстаршинську школу з кодовою назвою «Лісові чорти». Понад 50 курсантів вивчало історію України, військову справу, основи ведення партизанської війни, розвідки, контррозвідки, санітарної служби тощо.
– У школі молодих командирів день починався з молитви, – пригадує учасник повстанського руху Фадей Сачук. – Потім – відповідальний вишкіл. Дисципліна була сувора, але без насильства. Курс підготовки тривав п’ять–шість місяців. Видаючи посвідчення, командири казали напутні слова: «Хай як складуться обставини, хай як далеко закине вас доля, не забувайте, що ви – українці. Не зрадьте України...».
– Та боротьба була героїчною й трагічною водночас, – каже повстанець Михайло Квашук. – Виступали фактично на три фронти – проти німців, більшовиків і поляків. Багато про що люди просто не знають.
Охочих побувати 14 жовтня на Вовчаку Турійська районна влада готова забезпечити транспортом. За словами заступника голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Наталії Семенчук, об 11 годині в райцентрі розпочнеться мітинг біля пам’ятного знака Борцям за волю України. Звідти їхатимуть автобуси на Вовчак.
Оксана КУЦИК, Волинь
|
Рак
