Вона – це я. Я – це вона. І так триває доти, доки на горизонті не з’являється ВІН?

Спочатку дружили їхні батьки. Потім і вони не могли одна без одної й дня прожити. Подруги легко закохувалися в однокласників, у хлопчиків із потоку, в старших за себе. Доля милувала їх, бо кожна мала свого залицяльника, і тому інша, мов дзеркало, оцінювала ситуацію та справді по-дружньому радила…
Я й досі пам’ятаю їх – Валю та Оленку. Одна – чорнява, інша – яскрава білявка. Карі й зелені очі відповідно. Коли вони, уже старшокласниці, йшли поряд, хотілося озирнутися їм услід. Такі ефектні обраниці долі.
А ще пригадую, як плакала в нас на кухні Валина мама: дівчинка чудово вчилася у музичній школі, окрім того, з репетитором опановувала англійську, аж раптом збирається вступати туди ж, куди й Оленка, – у медінститут. «Бо, бачите, не уявляє свого життя без любої подруженьки, – ридала жінка. – А те, що вона в нас одна, що стільки сил, часу вкладено у її майбутнє, – все це тепер має йти на смітник?»
Моя мама заспокоювала її як уміла. Мовляв, знання ж їсти не просять, і хто знає, чи не стануть у пригоді. Але марне. Між родинами, які просто обожнювали одна одну, пробігла кішка.
Дівчата взялися вступати до медичного. І музикальна Валя пройшла, а Оленка провалилася. Для останньої це стало шоком: як так? Усе своє хай і недовге життя йшли, як кажуть, грива в гриву, й ось маєш тобі.
Треба було терміново брати реванш. Оленка подала документи на фізико-математичний у педагогічний і вступила. А там хлопці до кольору й до вибору. Вона візьми й закохайся у викладача… І не просто якась попеляста платонічність, а ціла жменя пристрастей! Оленка хвацько взялася знайомити тридцятип’ятирічного Олексія зі своєю найкращою подругою. І під час спільних посиденьок на кухні завше спокійна Валя, яка вчилася й за тим не бачила нічого довкола, раптом заявила: «Ой, ти не дуже там носися з цим пристарком. Бач, як пір’ячко розпустила! Носа вона дере. От візьму й відіб’ю його в тебе!»
Вони заклалися. Не минуло й двох тижнів, як Олексій перебрався у ліжко Валентини. Сказати, що Олену, яка, втім, погодилася на експеримент, це зачепило – не сказати нічого! Цього разу на кухні в моєї мами (ми жили в такому зручному місці, що сусіди охоче забігали до нас зі своїми радощами й бідами) плакала вже інша мама…
Як сказав колись один невизнаний геній, жіноча дружба буває білою, сірою та… кривавою. Коли попросила пояснити, що це означає, він розшифрував, і я спершу взялася було протестувати. А потім таки визнала: щось у цьому є.
Отже, біла дружба між жінками. Це зазвичай дружба, яка тягнеться з дитинства. Жили собі дві дівчинки, потім почали товаришувати. Але в таких відносинах одна з панночок – це незмінно «Королівна» – запаморочливо красива дівчинка, яка обирає собі в «Інфанти», навпаки, зовсім не привабливу зовні однокласницю чи сусідку. Ось та, інша, чудово розуміє різницю (діти в ранньому віці насправді бачать такі речі не згірш за дорослих) і німує. Вона ладна терпіти нерівність становища, аби бути якнайближче до свого «сонечка». Тут є один цікавий нюанс: у процесі дорослішання «Інфанта» багато чого вчиться у «Королеви», й цілком імовірно, що, коли подруги подорослішають, вони поміняються місцями. Але «Королеви» зазвичай не помічають, що давно вже втратили блиск, тому до зміни іміджу «Інфанти» ставляться поблажливо. У цих стосунках зазвичай немає агресії. Тому така дружба може тривати довго, а може й пригаснути, коли молоді панни повиходять заміж…
О, про сіру дружбу між жінками можна писати трактати. Тут усе набагато цікавіше, загадковіше й… небезпечніше. Отже, у дівчат однаковий старт. Скажімо, знайомляться вони вже у якомусь навчальному закладі, разом дозрівають до якихось стосунків із чоловіками, а після завершення навчання працевлаштовуються. І от коли одній із них раптом щастить – і робота знаходиться гарна, й чоловік трапляється хороший, а в іншої цього всього немає, дружба не витримує такої «несправедливості» й дає тріщину.
Та, якій поки не щастить, перетворюється на такого собі Сірого Кардинала (не нагадує вам усе це якихось шахових партій?). І подається у так зване внутрішнє підпілля. Що це означає? А те, що всі свої вечори, ранки і навіть обіди вона гає на виношування плану помсти. А зовні удає, що радіє всім чудовим подіям, які відбуваються в родині подруги.
Іноді на те, аби завдати точного, а отже, руйнівного удару, йдуть роки. О, повірте: такі «подруги» знають, коли знайти потрібний момент, адже у курсі всіх справ тієї, іншої. Зазвичай момент настає, коли в родині побито горщики, а вона у ролі ТІЄЇ, ЩО ВТІШАЄ! Ох, скільки фільмів на цю тему зняли й скільки романів написали. Але іноді ми не можемо одразу вирахувати таких подруг. Ну вміють вони сховатися у тій своїй сірій личині.
І ось ми дійшли до кривавої дружби. Це, власне, ота, з якої я почала свої роздуми. Тобто коли обом сторонам максимально зрозуміло, що відбувається. Коли так само невідомо, з якого боку чекати удару і яким він, власне, цей удар буде. Тобто насправді маємо «війну світів» з усіма наслідками, які відціля випливають. Скажу й одну сумну річ: у такому виді жіночої дружби зазвичай справді не обходиться без крові. То, дивись, вени хтось потяв, то чоловіки наших подруг начовпли один одному пики.
Приблизно саме так розвивалися події у Валентини й Оленки. Їхня дружба була замішана на такому затятому суперництві, яке переросло у спортивне «хто кого»…
Не буду більше лякати вас «страшними» жіночими дружбами, але й приховувати, що випробування МУЖЧИНОЮ тут найсерйозніше з усіх можливих, також не стану. Втім є категорія цілком благородних, аристократичного штибу жінок, які радше вмруть, але ніколи не ступлять на заповідну територію подруги. Є такі, які жертвують багато чим заради дружби. Я заздрю тим, у кого є такі стосунки. Бо це справді не купиш за жодні гроші.
І порада моя щодо того, як вберегтися від одних і завоювати інших, буде не від героїні Фрейндліх зі «Службового роману» про ліквідацію всіх подруг. Вона звучатиме так: «Менше плескайте язиком». Не все варто розповідати навіть най-най-найкращій подрузі. Залиште такий собі секретний п’ятачок десь глибоко в душі. Хай це буде і запасним аеродромом на екстремальний випадок зради, і вашим божественним «Я», доступ до якого мають тільки ваші янголи-охоронці!


Ната ТОРСЬКА