Марія Стеф’юк, славетна співачка Національної опери України, 60-річчя відсвяткувала на Прикарпатті. Частина урочистостей відбувалася в Івано-Франківську, а частина – у рідному гуцульському селі Рожнів Косівського району. Святкового дня оперній примі дуже хотілося побути з рідними та відвідати знані з дитинства ліси й полонини. Отож після частування та сотні привітань про «рожнівську Марічку» СіДу розповідали односельці та друзі відомої українки.

Була собі Марієчка...
Ошатну батьківську господу пані Марії у селі видно здалеку. Колись там тішилися сімейним щастям Юрко Стеф’юк та Марія Сергійчук. Першу зроджену в любові дитину в один голос вирішили назвати Марією. Тільки батько вибрав це ім’я на честь дружини, а мати – на честь Пресвятої Діви, передаючи новонароджену під Її опіку.
З дитячих літ дівчинка думала про сцену. «Малими ми гралися у дорослих, «приміряли» різні професії, – згадує Орися Сахро, подруга дитинства і юності та далека родичка пані Стеф’юк. – Хтось іграшки «продавав», хтось «машиною їздив», а Марія ставала перед нами, вклонялася і «показувала концерт». Співала й на пасовищі, де разом з іншими сільськими дівчатами гляділа череду».

...Виросла співачка
Шлях до гучних овацій, оберемків квітів, визнання, слави та успіху проліг через республіканський огляд художньої самодіяльності. У супроводі оркестру студентка Снятинського музично-педагогічного училища заспівала арію Йолан з опери Григорія Майбороди «Мілана». До цього часу дівчина ніколи не виступала з оркестром і дуже хвилювалася, адже не мала навіть початкової музичної освіти. Але талановиту студентку помітили педагоги Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського й запропонували прослуховування.
Незабаром стіни закладу, де нині викладає знана прима, уперше почули голос гуцулки. Проте через тиждень після вступу Марічка... утекла додому. Вона не могла жити без п’янкого карпатського повітря, вузеньких гірських стежечок та простих людей. Наступного дня після приїзду доньки мати розбудила її вранці та сказала: «Повертайся. Спів – це твоя доля».
У консерваторії дівчині було важко. Тільки на третьому курсі в класі Наталії Захарченко Марічка відчула всю красу співу. Її педагог працювала з Марією не тільки над вокалом. Оперна прима вчила дівчину етикету, давала книги для читання, аби дитина з далекого села зуміла віднайти себе в житті.
Після смерті батька Марія дуже бідувала. Мати не мала змоги забезпечувати дітей. У студентки консерваторії на ту пору була крихітна стипендія, одна спідниця, дві кофтинки та... величезне бажання вчитися. Дівчина підпрацьовувала репетитором, тому могла відвідувати чимало оперних спектаклів. Ідеалом співачки для Марії Стеф’юк стала Євгенія Мірошниченко.
Після консерваторії Марія Стеф’юк відразу стала солісткою столичної Національної опери імені Тараса Шевченка, куди, за спогадами колег по сцені, вона принесла сільську наївність, лагідність, доброту та подих карпатського краю. Вдалий дебют у партії Марфи в опері М. Римського-Корсакова «Царева наречена» відкрили їй дорогу у чарівний світ оперного співу. Згодом були Травіата, Джільда, Розіна, Маргарита, Лючія, Марильда, Русалка, Милуша – сотні партій, що зробили Марічку з Рожнева відомою на увесь світ.

Гордість сцени на.. сіні
Уродженка Прикрапаття була другою після Соломії Крушельницької українською співачкою, яка виступила на сцені уславленого італійського театру «Ла Скала». З гастрольними концертами Марія Стеф’юк побувала в Америці, Австралії, Японії, а також у всіх європейських країнах. Але в миті слави ніколи не забувала, хто вона і якого роду.
«Марічка ніколи не соромиться підійти до земляків, які часто торгують у підземних київських переходах, – каже Орися Сахро. – Цариця на сцені, у житті вона мила, добра, привітна, часто запрошує на вистави».
...Одного разу оперній примадонні зателефонували. «Я Василь із Коломиї. Сиджу на залізничному вокзалі й не маю за що доїхати додому, допоможіть!» Чому схопилася та прибігла на допомогу, Марія Стеф’юк і досі пояснити не може. Знайшовши нещасного біля колії, співачка разом із ним пила пиво, слухала нехитру розповідь земляка про біди та... була неймовірно щасливою. У метро Марія розплакалася, бо поверталася в інший світ, залишаючи з невідомим Василем частинку себе у рідному краї, з яким зрослася голосом, серцем, душею.
Ніколи не соромиться оперна діва сільського походження. Любить просту їжу, що її сама готує, на відміну від багатьох артистів, які мають хатніх робітниць. На свята приїжджає до родини і... любить спати на сіні.
За словами Орисі Сахро, рідна земля та Карпати просто притягують її, аби дати сили й наснаги. Без них співачка просто не зможе жити. «Орисю, я виділа світ і людей, але хоч де була, завжди згадую рідну землю. Бо нема нічого милішого за неї», – не раз каже подрузі дитинства знана співачка.

Галина Плугатор