Фактично в кожному порядному глянцевому журналі знайдете пораду: якщо хочете, щоб чоловік пристрасно вас зажадав, миттю біжіть до правильного магазину спідньої білизни, купуйте гарний ліфчик та трусики, панчохи та підв’язки, бажано червоного або чорного кольорів, малинові – також підійдуть – і ВСЕ! Стрічайте його з роботи тільки в цьому вбранні! Бачите? Очі блищать, руки тягнуться до прикрашеного новими трусами тіла, і він тільки й марить тим, як швидше затягнути вас до ліжка, або притулити до стіни у вітальні, або розпластати на килимі.
Одного разу ми з Анькою вирішили вразити її хлопця. Одягнула подругу в чорну напівпрозору білизну, прикрашену стразами, та залишила чекати на Костика, сидячи за роялем у вітальні.
Щоб довго не переповідати реакції Костика, обмежуся стислим коментарем: він утік. А потім зателефонував Аньці й сказав, що не думав, що вона така шльондра. І про нас, її подруг, висловився в тім самім дусі. Не оцінив справжньої жіночої сексуальності, обмежений бовдур.
А мій приятель Володя у відповідь на запитання, чи не пам’ятає він, що за труси прикрашали Оксанку, у яку він до нестями закоханий, сказав: «Ну… мабуть, вони були». – «Що було?» – «Труси». – «Які?» – «Та я не пам’ятаю. Я не впевнений». Бачте, не пам’ятає він. А вигляд – щасливий та збуджений.
Якщо говорити про мене, то я дуже нудне створіння зі сталими звичками, приміром, люблю носити білизну під колір верхнього одягу. Коли працювала в Міністерстві юстиції, на вечірку вбралася у червоний брючний костюм. І саме цей колір не давав спокою двом запрошеним гостям-чоловікам, вони хороводили коло мене, сопучи: «О, який колір, як гаряче від цього кольору!» На що одна моя співробітниця, обізнана з моїми звичками, сказала: «То на вас червоне так діє? Гаряче, так? Але якщо Денисенко зніме з себе цей костюм – вам прохолодніше не стане! Бо там у неї…» І з цими словами Марина, як Атос з плеча Міледі, підступно здерла з плеча кофтинку, явивши добродіям лямку мого червоного ліфчика. Не знаю, що на них справило більше враження – моє плече, лямка ліфчика чи колір, але вони заклякли. А потім не зводили з мене голодних очей. Можливо, м’яса хотіли або риби червоної. Хоча поряд сиділа Н. із гарно викладеними у декольте нічогенькими грудьми, яка старанно засвічувала лямки, і не тільки, свого ошатного ліфчика. Файний вона мала ліфчик! Тільки обличчя в неї було кисле, настрій – кепський, та й натура важкенька.
От і спробуй збагнути цих чоловіків та пов’язати їхню поведінку з нашими трусами, панчохами, ліфчиками.
Одне я знаю напевно: коли чоловік жадає жінки, йому байдуже, яка на ній білизна. Зрештою, він не з білизною кохатиметься. Мають вагу губи, очі, плечі, шия, рухи. А може, уже й нічого на цьому етапі не важить. Але точно не труси та ліфчик. Хоча, як на мою дівчачу думку, то ліпше, коли він за нас візьметься, не приголомшувати насамперед себе сірими шльопудрами, що не прикрашатимуть жодних сідничок. Краще взагалі таке не носити.

Лариса ДЕНИСЕНКО