Є такий вислів: «П’яна матір – ганьба для всієї родини». Про п’яних татусів так, до речі, не кажуть. Отже, п’яну жінку народ сприймає гірше, ніж п’яного чоловіка. І на мою думку, це справедливо. П’яна жінка виглядає дурнішою, потворнішою та агресивнішою, ніж п’яні чоловіки, можливо, тому, що такий стан для неї є менш природним. Звісно, бувають винятки.
Якщо пригадати всіх моїх подруг та й мене саму, то рідко хто з нас ніколи в житті не напивався. Насправді дуже цікаво було б подивитися на таке диво дивнеє – жінку, яка ніколи в житті не була напідпитку! Хтось спізнав цього в юності, хтось навіть у дитинстві, хтось почав пізніше, але й досі не припиняє.
Починається це зазвичай безневинно. Рідко хто з жінок має початковий твердий намір – напитися, хоча буває й таке, переважно з горя та в стані депресії. Найжахливіша у моєму житті пиятика почалася з маленької інтелігентної чарочки «Ризького бальзаму», пляшку якого привіз із відрядження співробітник. Не довіряйте солоденьким і приязним лікерам та бальзамам – це підступні напої, вони запліднюють тебе бажанням випити ще. І рідко кому вдається триматися від того якнайдалі.
Які ж жінки напідпитку? Можна дещо узагальнити, куди подітися й очі подіти, – але досвід є. Дуже часто нас тягне на подвиги, як і чоловіків. Хочеться кудись бігти, у когось терміново закохатися: в конкретних представників чоловічої статі, у людство взагалі і в інших жінок.
А ще жінки можуть у такому стані: жбурнути в чоловіка, який сподобався, більярдною кулькою, виставляти оголені ноги, танцювати на столах, бити посуд, співати пісні в караоке, вкластися в ліжко невідомо з ким і невідомо з яких причин, прогулюватися дахами нічного міста, знімати та губити черевики на високих підборах; взути чужі чобітки й тільки вдома збагнути, що вони на два розміри менші за наші; впадати в стан утаємниченості – не повідомляти адресу проживання таксистам і добродіям, що хочуть хутко відвантажити нас додому; впадати у стан патологічної балакучості, розповідати про політичний стан в Ірані, жаліти дітей в Конго, розкладати по полицях геополітичні переваги Польщі, а також сперечатися до бійок за те, що «Наша Юля ще вам усім покаже, от побачите!»; ридати й згадувати втрачену молодість та нещасливе кохання; телефонувати колишнім коханцям та чоловікам, а почувши голос, забувати, що ми від нього, власне, хотіли, і починати кокетувати: «Ну, що там в тебе, як ти без мене»? – наче лагідним туркотливим голосом, потім зриватися на вереск: «Та щоб тобі повилазило, кретине, ти життя мені зламав»!
Певна річ, є й інші форми нашої поведінки, бо ми, жінки, істоти непередбачувані та дивовижні, тому й здатні дивувати чоловіків навіть тоді, коли добряче набулькалися з подругами журавлинівки.

Лариса Денисенко